РІЧКА СТУГНА

У селищі протікає річка Стугна. Початок вона бере за 8 – 9км від Борової, недалеко від села Мотовилівська Слобідка біля Сорочого Броду, з невеликих джерел, а тому, «худую струю имея», живиться побічними джерелами.

Довжина Стугни – 68км; площа басейну 783 км. Впадає вона в Дніпро, поблизу містечка Трипілля.

У народі ходять розмови, що р. Стугна була колись суднохідною. Місцевий краєзнавець поміщик Е. Руліковський на річці Стугні в заплаві Куряче (біля Отаманського) викопав човен із шкіряними мішками з борошном, який, як можна гадати, потонув за певних невідомих обставин. Це свідчить, що Стугну використовували як транспортний шлях.

Археологічні розкопки підтвердили, що Стугна була місцем кривавих побоїщ у давнину. На це вказує велика кількість поховань над нею.

Походження назви річки не доведено. Існує кілька версій. Окремі з них близькі до міфів. В одній повідомляється , що назва річки походить від слова «стогнати». Коли переяславський князь Ростислав, б’ючись з половцями, втопився в Стугні, мати його ходила вздовж річки і в розпачі стогнала:

Чи не так тече річка Стугна

Худу струю маючи –

Юному князю Ростиславу

Заглибила дно при темнім березі.

Плаче мати Ростислава

По юному князю Ростиславу,

Засмутились квіти жалем,

Дерева з тугою до землі похилилися.

(«Слово про похід Ігорів», 1185р.)

Подібну легенду записав Пантелеймон Куліш у ХІХ столітті. В ній розповідається, що русичі впрягли змія в плуг, проорали великі борозни і насипали вали. Після великої роботи змій випив

річку, і стогнучи, здох. Легендизалишаються легендами. Ростислав загинув у Стугні за «Словом про похід Ігорів» 1185 року, а згадки про цю річку знаходимо в значно раніших

джерелах, у «Повісті минулих літ» 1093 року: « Військо ж наше побігло до річки Стугни, і подалися в брід Володимир зюним Ростиславом, і почав тонути Ростислав на очах Володимира. Хотів був Володимир підхопити брата, та мало не втонув сам. Не вдалося йому врятувати молодшого брата. Загинув юний Ростислав, син Всеволода, онук Ярослава».

(Повість минулих літ. Літопис. Переказ Віктора Близнеця)

Якщо поєднати філологічні відомості з історичними, то в снові річки є «стуг», що в давньоіранській мові означає «кров», отже Стугна –це «окровавлена». До основи додано суфікс н. Порівняймо назви інших річок: Рокит-на, Корит-на,Сит-на, Болот-на, Почай-на.

А напівкочові іранці –це скіфи ( 7 ст. до н. е. –поч. 3 ст. н. е.) і, як бачимо, вплив їхньої мови на утворення назви річки Стугна.

М.Фасмер в « Этимологическом словаре русского языка» подає інше міркування: назва пов‘язаназі словом «стугнуть», «стынуть», «стыгнуть», тобто холонути, річка з холодною водою.

Мовознавець Мошинський пояснює «Стугна», «Востугна», «Въстугна», а також «Овстуглянка» з праслав’янської sЪtgga –«лента». На наш погляд, пояснення з давньоіранської мови «кров» найпереконливіше.