Мотовилівська Слобі́дка

Населення становить 682 особи.

Назва цього села безпосередньо пов'язана з назвою Мотовилівки. Слободами і слобідками в залежності від розмірів наділів у часи козацтва називали новозаселені землі, які на певний час звільнялись від податей.

Володар Мотовилівки тих часів Аксак, який на початку ХУІІІ ст. повернувся після козацького вигнання, намагався швидко заселити навколишні землі довіреними людьми зі своїх галицько-волинських маєтків, звільнивши їх на певний час від податей. Таким чином було засноване поселення-слобідка, яке виникло південніше Мотовилівки, і отримало згодом у народі назву Мотовилівська Слобідка або Слобідська Мотовилівка.

Відомо, що у 1827 році тодішній мотовилівський власник Руліковський уступив Мотовилівську Слобідку багатшому поміщику Хаєцькому. Згодом у Мотовилівській Слобідці укріпився місцевий поміщик Машков, який буде розкуркулений.

Репресії 1930-х років призвели до того, що мотслобідці навіть свій колгосп називали іменем свого гнобителя Єжова.

Мотовилівська Слобідка є малою батьківщиною народної артистки України (2014) Бельської Людмили Василівни, співачки, солістки Київського театру оперети.

Про дитинство в Мотовилівці Людмила Василівна згадує: «Поруч була дача одного відомого академіка, який почув одногоразу, як я співаю, і порадив відвезти мене до столиці для прослуховування. Мамі було зовсім не до того. Тому він сам буквально взяв мене за руку і повіз до Києва, де мене зарахували в школу імені М. Лисенка. І ось що ще виявилося просто вражаючим у цій історії: завдяки моєму голосу батькам дали трикімнатну квартиру в столиці, щоб я не „моталася“ туди-сюди, а спокійно вчилася. Та ще й поставили в цю квартиру фортепіано. Так я і переїхала до Києва».