Мала́ Офірна.

Населення становить 310 осіб.

Розташоване за 8 км від Фастова біля річки Унава на автодорозі Фастів — Київ (через Кощіївку).

Назва села походить від польських слів «офіра», «офірувати» (українською — дарунок, дарувати). За переказами, у ХУІІ ст. місцевий польський магнат подарував цей населений пункт Київському Братському монастирю разом з більшою офірою (Великою Офірною).

Село має спільну історію з селом Велика Офірна, про яку вперше у письмових документах відомості з'являються у скарзі 1757 року. У тій скарзі зазначалося, що шляхтичами Аксаковим і Іваном Кияненком було пограбовано мешканку місцевої слобідки Офірни вдову Уляну Мартиниху та кількох інших селян з монастирських земель. У слабої вдови нахабно і підступно було пограбовано майно, церковні гроші і реєстри, які залишилися після смерті покійного чоловіка.

Згодом, будучи під Росією, село називатиметься Малою Офірною Фастівською, а нинішня Велика Офірна — Казенною Офірною.

У 1920—1922 роках багато мешканців села брали участь у повстанських гайдамацьких загонах дорогинського отамана Гайового і мотовилівському петлюрівському повстанському комітеті, через що були репресовані новою більшовицькою владою. У ті часи у селі була місцева просвітницька хата-читальня.

Нелегко проходив у селі і процес суцільної колективізації 1929—1930 років, коли виник місцевий колгосп імені 22 Січня. Немало постраждало село і у голодоморні 1932—1933 роки та часи масових сталінських репресій 1930-х років.

У Малій Снітинці відразу був створений колгосп імені Молотова, а у Малій Офірні — колгосп імені 22 Січня. У 1951 році малоснітинський колгосп було об'єднано з великоофірнянським колгоспом, а згодом до нього долучили і колишній малоофірнянський колгосп. Цей укрупнений колгосп пізніше став радгоспом «Фастівським», а у часи незалежності України — КСП «Фастівське».

Відомий уродженець села - Мельник Олександр Іванович — український художник.