1. Кам'яниця. У давнину у підвалах Кам'яниці була боргова в'язниця.
Місцеві євреї звернулись до органів влади з пропозицією передати їм цю будівлю для створення у ньому музею історії євреїв на Богуславщині або ж музею Шолом Алейхема. Місцева влада ще не готова до такого кроку. А Кам'яниця стоїть у жалюгідному стані.

2. Богуслав у давнину було прикордонним містом. Якщо на Поліссі місцеве населення при набігах кочовиків ховалось у лісах і непрохідних болотах, то У Богуславі, який знаходиться у лісо-степовій зоні, таких лісів і боліт не було. Тому при набігах кочовиків населення ховалось у фортецю. А потрапляло воно туди через численні підземні ходи, яких є дуже багато під Богуславом. У кожній старій будівлі є погріб, з якого є вихід у ці підземні ходи. Підземні ходи такі високі і широкі, що там може проїхати віз, запряжений кіньми, і навіть розминутись два вози. Але підземелля не досліджені. Ходи у них замуровані.

3. У офіційних джерелах зазначалось, що під час війни було розстріляно 322 євреї. Насправді їх було розстріляно кілька тисяч. У яру, де їх розстріляли, стоїть невеликий пам'ятний знак, лежить вінок. 10 жителів Богуслава внесено у список праведників світу за те, що вони під час війни переховували євреїв.

4. Від 17 ст. і до ІІ світової війни Богуслав було типове єврейське містечко. Сьогодні у Богуславі проживає 38 євреїв.

5. Існує єврейське кладовище, на якому стоять пам'ятники двох видів: дерево з обрубаними гілками (такий пам'ятник ставився тоді, коли помирала остання людина у роду і рід закінчувався на ньому) і кам'яні пам'ятники у формі гроба з надгробним каменем, на якому на ідіш написані усі заслуги померлого.

6. Цікава історія Троїцької церкви. Вона була побудована на місці старої дерев'яної церкви Параскеви П'ятниці. На її будівництво виділила гроші Олександра Браницька, Київський патріархат і 2 тис. зібрали жителі Богуслава. Була закладена церква 28 жовтня, у день Параскеви П'ятниці і при закладанні була присвячена саме цій святій. Будувалась церква 30 років, була закінчена вже після смерті Олександри Браницької. Побудована церква у дуже красивому неокласичному стилі, круглої форми, з доричними колонами, античним портиком. Внутрішні розписи робив місцевий художник, йому допомогав його підмайстер, який не мав ніякої освіти і лише учився у свого вчителя-богомаза. Після смерті майстра, цей учень завершив розпочату роботу, самостійно розписавши церкву. Пізніше фахівці визначили, що церква була розписана у неовізантійському стилі. Сам майстер, напевне й не знав жодних стилів і тим більше, у якому стилі він сам розписує. Його рукою водило провидіння. Але з невідомих причин церква була освячена як Троїцька, а не Параскеви. Є думка, що неправильне освячення стало причиною багатьох негараздів церкви. Невдовзі церква дала тріщину. У радянські часи церква була зачинена, у ній був склад мінеральних добрив, які роз'їли усі внутрішні розписи церкви. Ну і стосовно самої Олександри Браницької, нагадаю, напевне, відомі вам факти, що вона була улюбленою фрейліною Катерини ІІ, племінниця князя Потьомкіна. Існує думка, що вона була її позашлюбною дочкою від Потьомкіна.

7. Цікава історія Миколаївського чоловічого монастиря. В Україні було 3 козацькі чоловічі монастирі, у яких доживали віку старі або покалічені козаки, які не мали родини: Трахтемирівський, Мотронинський і цей Миколаївський. Зі зміною влади монастир багато разів переходив з православної конфесії у католицьку чи греко-католицьку, багато разів руйнувався і відроджувався. Зараз він відроджується УПЦ Київського патріархату. У ньому всього 2 ченці. Але йде будівництво. Зараз він продовжує виконувати функцію козацького монастиря, у ньому проходять душевну, психологічну реабілітацію воїни АТО, які повернулись з фронту з хворою душею. Атмосфера монастиря сприяє загоюванню душевних ран. Приміщення монастиря 18 ст. облицьоване сучасною плиткою. Дуже доброзичливий панотець, що ми уже спостерігали у церквах Київського патріархату.

8. Поряд з автовокзалом розташований парк Богуславль, у якому стоїть пам'ятник Марусі Богуславці. Справа від пам'ятника проходить стежка, яка веде до гранітного каньону і т.з. ями. На розвилках треба йти у напрямку червоного цегляного будинку. Якщо перейти через Рось на правий берег у цьому місці, повернути направо і пройти вулицею трохи вперед, можна потрапити на пішоходний міст, який називають мостом кохання.
Якщо ж від автовокзалу перейти міст на правий берег, потрапите у центр міста, де й розміщені усі вищезгадані пам'ятки Богуслава.

9. У центрі Богуслава, як і в кожному місті, стоїть пам'ятник - танк Т-34. Що цікаво. У кожному місті такий танк присвячений визволенню міста і визволителям. У Богуславі танк присвячений захисникам міста. У 1941 р. Богуслав захищався впродовж 2 тижнів. Німецька танкова дивізія Вервольф застрягла на 2 тижні під Богуславом. Але поступив наказ головнокомандування відступити і залишити місто. Ось цей танк присвячений його захисникам.

10. Магдебурзьке право Богуслав отримав раніше Києва. За Магдебурзьким правом серед багатьох речей були визначені дні ярмарок і базарів. Так, як Богуслав було єврейське місто, базарні дні були середа, п'ятниця і неділя. У суботу шаббат. Ці дні роботи базару збереглись донині. У суботу базар не працює.

11. У центрі міста збереглись будинки 19 ст., фасади яких залишились незмінними. Вони побудовані за традиційною для єврейського міста архітектурою. На першому поверсі розміщувався магазин, на другому поверсі жила родина. І лише будинок Покраса вражає своєю красою і витонченістю. Покрас купив і став власником суконної фабрики. У його будинку жила його сім'я і магазину на першому поверсі не було.