ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ І БОГУСЛАВ

Дивовижно переплелася історія міста Богуслава з долями Тараса Шевченка і Олександра Кошиця, українського хорового диригента, композитора, етнографа і письменника-мемуариста.

Тарас Шевченко неодноразово бував у Богуславі.

Ще хлопчиком, чумакуючи із батьком, їздив у Богуслав на ярмарку.

1818 р. священиком до церкви св. Іоанна Богослова села Кирилівка Звенигородського повіту був висвячений отець Григорій Кошиць (син отця Івана) - випускник Київської духовної академії. Так пов’язалася доля отця Григорія та його родини з кирилівськими Шевченками. Йшлося не лише про традиційні відносини між священиком і парафіянами.

Відомо, що, залишившись сиротою, 1827 р. Тарас пішов у найми до отця Григорія Кошиця. Знову Тарас буває в м. Богуславі, куди возив поповича до школи і на продаж яблука та сливи.

У вересні 1845 р. Тарас Шевченко (уже не селянин, а столичний інтелігент, вільний художник) на запрошення гостював у Григорія Івановича. З його дітей значний слід у долі Тараса Шевченка залишила Феодосія, в яку той закохався (1845 р. їй минуло 17 років). Проте їм не судилося бути разом. Як відомо, Тарас Григорович так і не одружився. Така ж доля спіткала й Феодосію. Вона жила при батьках, потім при братові Олексієві, котрий 1858 р. замінив батька на посаді настоятеля Кирилівської церкви. Феодосію Григорівну призначили просфорницею до тієї ж церкви, остання згадка про неї датована 1883 роком.

Уже за часів, коли священиком у Кирилівці був о. Олексій, а потім його син о. Митрофан, до сусідньої Тарасівки було переведено їхнього родича о. Антонія Кошиця, сина отця Ігнатія. Ця родина спочатку була пов’язана з околицями Бердичева, потім із с. Ромашки Васильківського повіту і нарешті 1877 р. опинилася по сусідству з Кирилівкою. В Ромашках народився, а в Тарасівці провів дитячі роки син о. Антонія та Євдокії з Маяковських - у майбутньому відомий хоровий диригент, композитор, етнограф Олександр Кошиць.

У 1884 році Олександр Кошиць вступив до Єпархіальної Бурси в Богуславі (нині приміщення гуманітарного коледжу), у 1890 році перейшов до Київської духовної академії, де одержав Диплом академії і вчений ступінь кандидата богослов’я в 1901 році.

Сам Олександр добре знав племінника Тараса — Петра Шевченка, і дружив з його сином Григорієм. У своїх «Спогадах», які видані в Канаді та в наші дні — в Україні, Олександр Антонович писав, що «Шевченко в їх селі знався і мислився, як щось своє, недавнє, майже сучасне».

У 1917 році Українська Центральна Рада покликала О.Кошиця до Музичної Театральної Комісії, яка була зародком пізнішого Міністерства Мистецтв України. За часів Директорії УНР, спільно з Кирилом Стеценком, Олександр Кошиць став співорганізатором Української Республіканської Капели, з якою, за дорученням Симона Петлюри, відбув у масштабну концертову подорож Західною Європою й Америкою з метою популяризації у світі нашої культури. Цей колектив, на той момент найкращий в Україні, засобами мистецтва інформував світ про боротьбу українського народу за незалежність. Після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися з хором до України.

Українська республіканська капела Олександра Кошиця успішно гастролювала європейськими столицями: їй з 1919 аплодували Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Голландія, Англія, Німеччина, Польща, Іспанія. У 1922 О.Кошиць зі своїм хором виїхав у турне до Америки, де користувався ще більшим успіхом, ніж у Європі. Хор завоював і грандіозну славу в США, Аргентині, Уругваю, Бразилії; з великим успіхом він концертував між роками (1923—1924) в Канаді, Кубі, Мексиці, Флориді, Каліфорнії. Цікавий факт: обробку Кошиця народної пісні «Ой ходить сон коло вікон» у 1929 році чув Джордж Гершвін, мелодія цієї пісні лягла в основу арії Summertime з опери «Поргі і Бесс», ця арія згодом стала одним з найпопулярніших джазових стандартів. На початку 1920-х років лише силою свого таланту О.Кошиць переконав у існуванні української нації мешканців Європи, США та Канади. Його називали «співцем України», ставили в ряд найвидатніших диригентів століття. Усюди лунало: «Viva, Koshitz! Viva, Ukraine». Так втілювалося гасло «Боротьба за українську державність піснею!»

У творчому доробку Олександра Кошиця шевченківська тематика посідає чільне місце, що було пов’язано, поза іншим, з його щирим замилуванням Тарасівкою та її околицями. У своїх дуже правдивих, неполіткоректних «Спогадах», що належать до кращих творів цього жанру в українській літературі, Кошиць емоційно писав: «Це та земля, де лунають найкращі в світі пісні, де чутно найчистішу нашу мову, де сяє найясніше між усіма сонцями сонце, яку вкрило найблакитніше небо; земля - свідок козацької слави; земля, де ходили гайдамаки «з святими ножами»; земля, по якій блукав «босими ногами» великий Тарас, яку оспівував він у своїх геніальних піснях; земля з найкращими людьми на світі. Одне слово, найкращий куточок на світі, де стоїть моя люба Тарасівка! Хіба не правда? Хай хто посміє сказать інакше!»

Информация предоставлена историком Аллой Ромашкой

Марши

Музей миротворчества он-лайн