Ірпінь, Ирпень

Ірпінь

Ірпíнь — місто обласного підпорядкування в Київській області України , розташоване на річці Ірпінь. Залізнична станція. Населення — понад 80 тисяч мешканців (2016). Центр Ірпінського регіону. З 2015 року позиціонується, як «Ірпінь — місто парків» та «Ірпінь — місто здоров'я».

Походження назви міста Ірпінь

Існує декілька легенд пов'язаних з виникненням назви Ірпінь. Зокрема, що після хрещення Русі князівська донька Ярина втекла і молилася до Дажбога біля великого дуба. Але дружинники стяли дуба, тільки пень залишився. Нібито на цьому місці й постало місто Ірпінь. Ця «легенда» явно є пізньою вигадкою, оскільки відштовхується від російськомовної назви міста і річки — «Ирпень», тоді як річка Ірпінь, від якої пішла й назва міста, була відома ще до тих часів, як російська мова з'явилася у цьому регіоні. До того ж немає жодних джерел, які вказують, що до хрещення Русі в когось із князів була донька Ярина. Інші гіпотези прив'язані до назви річки, що протікає біля Ірпеня та походить від слов'янського слова рупа — яма. Річка — це продовгувата яма, заповнена водою. Ірпінський краєзнавець О. Передерій записав від старожилів, що річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, тому що «єрепенилася» під час повені. Біля верхів'я Ірпеня в Житомирській обл. розташоване с. Яроповичі . Можливо, назва походить від того, що річка, розливаючись, ярилася й пінилася.

Історичні факти

Недалеко від Ірпеня виявлені поселення лебедівської культури часів бронзової доби 11-9 століть до н. е., підгірцевської культури 6-3 століть до н.е., давньоруської культури.
У руську добу в Приірпінні проходив кордон між двома східнослов'янськими союзами племен — полянами і древлянами . Під час монголо-татарської навали ці місця були спустошені. Їхнє нове заселення почалося в лише в XVI столітті .
Місцеве населення брало участь у національній революції 1648—1676, у народному повстанні під проводом Семена Палія.
У 1686 – 1793 роки по річці Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні.
У 1793 році, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої , Правобережна Україна , включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.
У другій половині 19 століття на місці нинішнього Ірпеня виникла німецька колонія Северинівка.
У зв'язку з будівництвом у 1898 році залізниці Київ — Ковель біля залізничного мосту через Ірпінь виникло поселення — станція Ірпінь. 1902 у газеті «Києвлянин» згадується про роз'ї́зд Ірпі́нь, який поклав початок сучасному місту. Селища Ірпінь та Буча отримали свої назви від однойменних річок — відповідно Ірпінь та Буча, біля яких вони розташувалися.
Селище Ірпінь забудовувалося без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубували просіки. Так виникали вулиці , які називали лініями. Сприятливий клімат, зелені лісові масиви, чисте повітря створили усі передумови для організації розгалуженої санаторно-курортної зони.
Ірпінь на час заснування мав кілька лісових складів, 2-3 дрібні крамниці, два базари. Для вирішення культурно-побутових проблем селища громадськість організувала товариство благоустрою Ірпеня. У 1909 році закладено і з 1911 -го почали правити службу у Храмі Святої Трійці — найстарішому храмі Ірпеня.
У лютому 1918 року, коли Українська Центральна Рада поверталася до Києва, в Ірпені відбувалися бої Українських січових стрільців із більшовицькими загонами.
Зі встановленням радянської влади 1923 року Ірпінь увійшов до складу Гостомельського району Київської губернії, а від 1928 року — до складу Київської округи . Від 1932 року Ірпінь — у складі Київської області.
У роки Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років окупований гітлерівцями від 24 серпня 1941 року по 6 листопада 1943 року. Під час окупації в районі Ірпеня діяв партизанський загін «Перемога або смерть». Ірпінь звільнений військами 74-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Першого Українського фронту.
30 грудня 1956 року Ірпінь рішенням Київського облвиконкому було віднесено до категорії міст районного підпорядкування (у складі Києво-Святошинського району ). Тоді в ньому жило 12 тисяч чоловік. Першим головою Ірпінського міськвиконкому був Іван Митрофанович Нужний. У місті здійснювалась газифікація і телефонізація.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року Ірпеню надається статус міста обласного підпорядкування. На 1967 рік йому були адміністративно підпорядковані селища міського типу Буча (до 1 січня 2007 року), Ворзель, Гостомель, Коцюбинське.
Населення Ірпеня зростало в той час переважно за рахунок мігрантів. Серед них — багато ветеранів Другої Світової, в тому числі Герої Радянського Союзу П. М. Тананаєв, полковник В.С. Лихотворик, капітан Є.А. Кривий, пілот бомбардувальника в роки війни Н.Н. Федутенко
У 1977 році завершено будівництво першого в Ірпені 9-типоверхового будинку, у 1986-му — споруджено перші в місті два 14-типоверхові будинки. Обидва вони заселялися людьми, евакуйованими з району, що постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС.
Жителі Ірпеня, зокрема пожежники, також брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В Ірпені споруджено пам'ятник Герою Радянського Союзу чорнобильському пожежникові Володимирові Правику.
6 грудня 2015 року отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив у місті новоспоруджений храм Різдва Пресвятої Богородиці.
У 2014 році Ірпінський міський голова Володимир Карплюк вперше в історії міста ініціював встановлення світлофорів та камер відеоспостереження по всьому Ірпеню в рамках програми «Безпечне місто».
На виконання Закону України про декомунізацію рішенням 8-ї сесії Ірпінської міської ради від 20 лютого 2016 року перейменовано вулиці міста.

Місцевості

Ірпінь залізницею розділений на дві частини: північно-східну і південно-західну.

Северинівка — історичний північно-східний кут Ірпеня. На початку ХХ сторіччя на території Северинівки уздовж річки Ірпінь і лінії залізниці Київ-Ковель залізничники побудували свою колонію. Будівництво велося без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубували просіки, які перетворювалися на вулиці. Їх назвали лініями. Згадкою про часи заснування міста є мікротопоніміка Ірпеня: вулиця Северинівська, Перша, Друга та інші лінії.

На південному заході у сосновому лісі розташована «Курортна» частина. Місцевість забудовували санаторіями, профілакторіями, оздоровчими дитячими таборами. Після Чорнобильської аварії деякі оздоровчі заклади закрили. На початку ХХІ століття сосновий ліс поступово вирубують, на місці якого ведеться будівництво нових житлових комплексів.

Пилипів Потік — північно-західний кут, історичне урочище, розташоване уздовж правого берега річки Буча від села Забуччя до Університетської вулиці. Хутір Пилипів Потік згадується 1803 року. 1923 року Пилипів Потік і Стоянка увійшли до складу Романівської сільради. У цьому куті розташована діброва зі сторічними дубами, які нещадно вирубають забудовники. Найстарішою природною пам'яткою є 600-річний «Дуб Прадуб». На Джерельний вулиці в лісі на місці святого джерела викопана криниця.

Ірпінь — місто парків

В місті розташовано парки та сквери. У 2016 році за кошти міського голови Володимира Карплюка Ірпінь провів масштабну рекламну кампанію «Ірпінь — місто парків». 2016 року Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів.

Парки Ірпеня

Ірпінський міський парк імені Правика .

У парку встановлено погруддя Володимиру Правику, загиблому пожежнику, одному з перших, хто прибув на пожежу 4-го блоку Чорнобильської АЕС. Ірпінський міський голова Володимир Карплюк ініціював реконструкцію парку і наприкінці 2014 року було відкрито оновлений Парк Правика. Парк заснований на початку 80-х років, але фактично друге народження отримав у 2014 році після реконструкції. Він вражає природною красою і ландшафтними дизайнерськими рішеннями. Улюблене місце дозвілля ірпінців і гостей міста. Щовихідні тут проводяться безкоштовні творчі, спортивні, розважальні програми для дітей і дорослих. Розташований на вулиці Соборна.

Парк «Центральний» .

Створений та відкритий у 2016 році. Розташований на перехресті вулиць Університетська та Чехова. У відкритті парку «Центральний» взяли участь лідер БЮТ Юлія Тимошенко та Ірпінський міський голова Володимир Карплюк. Найбільший парк Ірпеня, найкраще місце для відпочинку родини, дозвілля дітей та прогулянок з друзями. Тут є все, щоб зарядитися позитивом: бігові доріжки, дитячий і спортивний майданчики, вело- та ролепрокат, штучна водойма, зона барбекю, оригінальні скульптури, зелена алея та шезлонги.

Міський парк культури та відпочинку «Дубки» .

Розташований по вулиці Соборна. Парк заснований на початку 70-х років. Проте тривалий час перебував у руїнах, частина території була приватизована. Оновлений парк відкрито і за ініціативою Ірпінського міського голови повернуто громаді у 2015 році. Тут розташоване літературне кафе, створені місця для сімейного відпочинку, прогулянок з дитячими візочками, занять велоспортом, окремі зони для барбекю і вигулу домашніх тварин.

Парк дерев'яних скульптур «Покровський» .

Розташований на перехресті вулиць Покровська та Котляревського. Парк дерев'яних скульптур відкритий у 2016 році. Авторські дерев'яні скульптури виготовляли майстри з різних куточків України. Тут представлені фігури тварин, птахів, козаків, янголів, міфічних істот, героїв відомих казок і мультфільмів. Центральна фігура скульптурного ансамблю — янгол з дитиною на руках. За короткий час парк уподобали не лише ірпінці, а й гості міста.

Парк Перемоги .

Розташований за кінотеатром «Перун», біля школи № 17 (вулиця Тищенка). У парку встановлено пам'ятник танку Т-34. Найстаріший парк Приірпіння, символ Великої Перемоги. Тут розташований популярний мотузковий парк спортивного орієнтування для дітей і дорослих «Панда». Зараз розробляється план реконструкції парку та перетворення його на центральне місце культурно-масових свят і спортивних змагань.

Парк імені Михайла Стельмаха .

Розташований по вулиці Северинівська. Відомий український письменник Михайло Стельмах в Ірпені мешкав деякий час, тут знаходилася його дача. Пам'ять про письменника закарбована у назвах вулиці Стельмаха та одного з міських парків. За словами місцевих мешканців, які знали письменника особисто, саме цей парк надихав його на створення геніальних творів. Нині парк-місце сімейного відпочинку зі збереженим природнім ландшафтом.

Парк Будинку Письменників .

Розташований по вулиці Стельмаха. Будинок творчості письменників «Ірпінь» — місце народження численних літературних та художніх шедеврів. Створений у 1935 році на базі дачі київського фабриканта Чоколова. Парк Будинку письменників вабить до себе творчих людей і шанувальників спокійного відпочинку благословенною тишею, мальовничою природою і унікальною мистецькою аурою. У Будинку творчості «Ірпінь» жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня , Павло Тичина , Микола Бажан, Михайло Стельмах , Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний і багато інших поетів і прозаїків. Зокрема, Михайло Стельмах написав тут романи «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Кров людська — не водиця…». Натан Рибак писав історичний роман «Переяславська рада».

Парк Дружби імені академіка Заріфи Алієвої .

Розташований по вулиці Заріфи Алієвої. Парк створений представниками азербайджанської діаспори. У 2004 році тут встановлено пам'ятник академіку Заріфі Азіз кизи Алієвій, дружині азербайджанського президента Гейдара Алієва. Ім'ям академіка Заріфи Алієвої названо також одну з центральних вулиць Ірпеня.

Парк Героїв

Розташований на перехресті вулиць Натана Рибака та Героїв. Парк Героїв — це знак пам'яті ірпінської громади про Героїв, які навіки закарбували свої імена у боротьбі за мир. У 1943 році на цій території проходили запеклі бої, після закінчення яких місцеві жителі знесли в загальну братську могилу тіла 57 загиблих і поховали їх. Пізніше тут був встановлений пам'ятник загиблим воїнам. У парку збережено природній ландшафт, облаштовано квіткові клумби.

Сквери Ірпеня

Сквер імені Володимира Сидорука

Сквер, що названий на честь видатного художника Володимира Сидорука, який жив і творив в Ірпені, є улюбленим місцем відпочинку дітей. Тут варто покататися на роликах та велосипедах, побавитися на величезному ігровому кораблі, насолодитися велосипедними доріжками та зонами відпочинку.

Сквер «Дитячий»

Розташований по вулиці Садова, 29. Сквер на спільній території з новою дитячою поліклінікою. Ігровий комплекс, доріжки, квіти, лавочки для відпочинку та майданчик для паркування дитячих візочків. Атмосфера скверу позитивно налаштовує малечу на зустріч з лікарем чи консультацій зі спеціалістами поліклініки.

Сквер Миру

Розташований на перехресті вул. Миру та 8-го Березня. Назва скверу походить від місця розташування: сквер знаходиться на розі вулиць Миру і 8-го Березня (мікрорайон, відомий у місті під назвою БКЗ). Нині це — популярне місце зустрічей та відпочинку мешканців мікрорайону, особливо дітей, для яких тут регулярно організовуються тематичні свята. Особливістю скверу є бювет, за яким дбайливо доглядають місцеві мешканці.

Сквер «Пушкінський» Молодий сквер зі старими соснами та особливою казковою атмосферою розташований на вулиці Пушкінській в Ірпені. Облаштований за мотивами дитячих казок всесвітньо відомого письменника Олександра Пушкіна. Тут можна цікаво і змістовно провести час із дітьми, занурившись у світ улюблених казкових героїв.

Алеї Ірпеня

Алея Героїв .

Розташована по вулиці Котляревського (навпроти Парку дерев'яних скульптур «Покровський»).

Алея Героїв в Ірпені

Створення Алеї Героїв АТО ініційоване Ірпінським міським головою Володимиром Карплюком. Меморіальну алею освятив 17 жовтня 2015 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Центральна скульптура Алеї Героїв — дерево незламності українського духу. Воно посічене кулями, розколоте снарядом, але міцно тримає листочки, на яких написані імена загиблих героїв. На гілках серед листочків — маленькі дзвіночки, їх дзвін символізує голоси померлих душ. Відкриває алею колона пам'яті, на горі якої розташований ангел із сурмою, що прославляє подвиг українських патріотів.

Природні пам'ятки Ірпеня

600-річний Дуб Прадуб . Розташований на перехресті вулиць Лисенка та Мечникова. Ботанічна пам'ятка природи — 600-річне дерево, так званий «Дуб Прадуб», знаходиться на перехресті вулиць Лисенка та Мечникова в Ірпені. На висоті 1,3 м тридцятиметровий дуб має стовбур 5,9 м в охопленні. Обійнявши прадавнього дуба, людина наповнюється силами та енергією.

Історичний центр Ірпеня

Центральна площа та вулиця Тараса Шевченка. У 2016 році відбулася масштабна реконструкція центру міста. Створено пішохідну зону, зони активного та спокійного відпочинку, сучасний фонтан, оригінальні скульптури, оновлено фасади будівель і меморіальний комплекс Воїнів-захисників. На площі буде встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку.

Архітектура

Пам'ятник академіку Заріфі Азіз кизи Алієвій, дружині азербайджанського президента Гейдара Алієва було встановлено в 2004 р. на прохання і коштом азербайджанської громади Приірпіння. Автори — скульптор Гурбанов Сейфаддін Алі огли, архітектори В.О. Рак і Б.М. Піаніда. Розташований на вулиці Заріфи Алієвої біля парку її імені. Окрема роль у спонсоруванні відновлення парку ім. З. Алієвій, дружині Президента Азербайджану Г. Алієва, належить Державній Нафтовій Компанії Азербайджанської Республіки (SOCAR).
Героям, що загинули за Батьківщину. Цей пам´ятник розташовано у парку Слави.
Правика Володимира. Погруддя ліквідатора аварії на ЧАЕС (1986) Героя Радянського Союзу В.П. Правика було відкрито 30 жовтня 1988 р. Автор — архітектор В. Є. Гуменюк. Розташований у парку Правика.
Танк Т-34, розташований у парку Перемоги.
Шевченка Тараса. Пам´ятник розташований на вулиці Шевченка.
Кричевського Ф.Г. Пам'ятник встановлено у 1980 р. на місці садиби, де в 1944—1947 рр. мешкав український художник і педагог, один із засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва Федір Григорович Кричевський . Представляє собою стелу з білого мармуру заввишки 2 метри, на якій викарбувані профіль художника та роки його життя. Автор — Б. М. Піаніда. Розташований вул. Павленка, 1.
Пам'ятник солдатам, які загиблі під час Другої Світової війни. Розташований по вулиці Університетській.

В Ірпені є наступні архітектурні споруди:

Покровський храм Святителя Миколая
Дача київського фабриканта Миколи Чоколова від 1936 року є Будинком творчості спілки письменників України.
Пам'ятка архітектури — Свято-Троїцька церква 1911 р.
Ірпінська біблійна семінарія Всеукраїнського Союзу Об'єднань Євангельських Християн Баптистів

В Ірпені взірці дачної забудови 1-ї половини XX століття й перших повоєнних десятиліть мають історичне значення як місця перебування й діяльності багатьох представників творчих професій.

Культура

Музеї

Музей Будинку письменників (Будинок Чоколова)

Ірпінський історико-краєзнавчий музей — створений у 1977 році; зібрання матеріалів і предметів з природи, історії та культури Приірпіння;
Музей Григорія Кочура — діє від 1997 року; висвітлює життя і творчість видатного українського перекладача й літературознавця Григорія Кочура;
Музей Будинку письменників.
Музей Володимира Сидорука, Заслуженого художника України.

Цікаві та маловідомі факти і події

Щорічно проходить фестиваль молодіжної пісні «Київщина» та Ірпінський кінофестиваль.

В Ірпені бували М. В. Лисенко, Леся Українка, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, О. Купрін, М. Садовський, П. Саксаганський, Остап Вишня, О. Довженко, А. Малишко, М. Стельмах, П. Тичина, В. Сосюра, Ю. Яновський.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Киево-Святошинский район

Киевская область

Марши, походы

Музей миротворчества он-лайн