СТАТУТ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН

Глава VI
МИРНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 33

Сторони, що беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні передусім намагатися вирішити спір шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звертання до регіональних органів чи угод або іншими мирними засобами за своїм вибором. Рада Безпеки, коли вона вважає це необхідним, вимагає від сторін вирішення їхнього спору за допомогою таких засобів.

Стаття 34

Рада Безпеки вповноважується розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, котра може привести до міжнародних суперечок або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтриманню міжнародного миру й безпеки.

Стаття 35

Будь-який Член Організації може довести про будь-який спір або ситуацію, що має характер, вказаний у статті 34, до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї.

Держава, яка не є Членом Організації, може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї про будь-який спір, в якому вона є стороною, якщо вона візьме на себе заздалегідь щодо цього спору зобов'язання мирного вирішення спорів, передбачені в дійсному Статуті. Вирішення Генеральною Асамблеєю справ, про які доведено до її відома на підставі дійсної статті, виконується з урахуванням положень статей 11 і 12.

Стаття 36

Рада Безпеки вповноважується у будь-якій стадії спору, який має характер, зазначений у статті 33, або ситуації подібного ж характеру рекомендувати належну процедуру чи методи врегулювання.

1. Рада Безпеки бере до уваги будь-яку процедуру для вирішення цього спору, котра вже була прийнята сторонами.

2. Роблячи рекомендації на підставі дійсної статті, Рада Безпеки бере також до уваги, що спори юридичного характеру повинні, як загальне правило, передаватися сторонами в Міжнародний Суд згідно з положеннями Статуту Суду.

Стаття 37

1. Якщо сторони в спорі, що має характер, зазначений у статті 33, не вирішать його за допомогою зазначених у цій статті засобів, вони передають його до Ради Безпеки.

2. Якщо Рада безпеки вважає, що продовження даного спору насправді могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру й безпеки, вона вирішує, діяти їй на підставі статті 36 чи рекомендувати такі умови вирішення спору, які вона вбачатиме підходящими.

Стаття 38

Без шкоди для положень статей 33-37 Рада Безпеки вповноважується, якщо усі сторони, що беруть участь у будь-якому спорі, про це просять, давати сторонам рекомендації з метою мирного вирішення цього спору.

ДІЇ СТОСОВНО ЗАГРОЗИ МИРУ, ПОРУШЕНЬ МИРУ Й АКТІВ АГРЕСІЇ

Стаття 39

Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії і робить рекомендації або вирішує про те, яких заходів належить вжити відповідно до статей 41 і 42 для підтримання або відновлення міжнародного миру й безпеки.

Стаття 40

Щоб попередити погіршення ситуації, Рада Безпеки вповноважується, перед тим, як зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів, передбачених статтею 39, вимагати від зацікавлених сторін виконання тих тимчасових заходів, які вона вбачатиме потрібними або бажаними. Такі тимчасові заходи не повинні наносити шкоди правам, домаганням або стану зацікавлених сторін. Рада Безпеки належним чином враховує невиконання цих тимчасових заходів.

Стаття 41

Рада Безпеки вповноважується вирішувати, які заходи, не пов'язані з використанням збройних сил, повинні вживатися для здійснення її рішень, і вона може вимагати від Членів Організації вжити цих заходів. Ці заходи можуть включати повний або частковий розрив економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо чи інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин.

Стаття 42

Якщо Рада Безпеки вважатиме, що заходи, передбачені у статті 41, можуть виявитися недостатніми або вже виявилися недостатніми, вона вповноважується вживати такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, котрі виявляться необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру й безпеки. Такі дії можуть включати демонстрації, блокаду й інші операції повітряних, морських і сухопутних сил Членів Організації.

Стаття 43

1. Усі Члени Організації для того, щоб зробити свій внесок у справу підтримання міжнародного миру й безпеки, зобов'язуються надавати у розпорядження Ради Безпеки на її вимогу і згідно з окремою угодою або угодами необхідні для підтримання міжнародного миру й безпеки збройні сили, допомогу й відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу.

2. Така угода або угоди визначають чисельність і рід військ, ступінь їхньої готовності і їх загальне розташування та характер наданих засобів обслуговування й допомоги.

3. Переговори щодо укладання угоди чи угод розпочинаються у найкоротший термін за ініціативою Ради Безпеки. Вони укладаються між Радою Безпеки і групами Членів Організації і підлягають ратифікації державами, що їх підписали, згідно з їх конституційною процедурою.

Стаття 44

Коли Рада Безпеки вирішила застосувати силу, то перед тим, як вимагати від Члена Організації, що не представлений у Раді, надання збройних сил, на виконання зобов'язань, взятих ним на підставі статті 43, Рада Безпеки запрошує цього Члена Організації, якщо останній цього побажає, взяти участь у рішеннях Ради Безпеки щодо використання контингентів збройних сил даного Члена Організації.

Стаття 45

З метою забезпечення для Організації Об'єднаних Націй можливості вживати термінових воєнних заходів, Члени Організації повинні тримати у стані негайної готовності контингенти національних військово-повітряних сил для спільних міжнародних примусових дій. Чисельність і ступінь готовності цих контингентів і плани їх спільних дій визначаються Радою Безпеки за допомогою Воєнно-Штабного Комітету у межах, визначених в окремій угоді чи угодах, згаданих у статті 43.

Стаття 46

Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки за допомогою Воєнно-Штабного Комітету.

Стаття 47

1. Створюється Воєнно-Штабний Комітет для того, щоб давати поради і надавати допомогу Раді Безпеки за усіма питаннями, що стосуються воєнних потреб Ради Безпеки у справі підтримання міжнародного миру й безпеки, використання військ, наданих у її розпорядження, і командування ними, а також регулювання озброєнь і можливого роззброєння.

2. Воєнно-Штабний Комітет складається з Начальників Штабів постійних членів Ради Безпеки або їхніх представників. Будь-який Член Організації, не представлений постійно в Комітеті, запрошується Комітетом співробітничати з ним, якщо ефективне здійснення зобов'язань Комітету вимагає участі цього Члена Організації у роботі Комітету.

3. Воєнно-Штабний Комітет, перебуваючи у підпорядкуванні Ради Безпеки, несе відповідальність за стратегічне керівництво будь-якими збройними силами, наданими у розпорядження Ради Безпеки. Питання щодо командування такими силами, повинні бути розроблені пізніше.

4. Воєнно-Штабний Комітет може, з дозволу Ради Безпеки і після консультації з належними регіональними органами, започатковувати свої регіональні підкомітети.

Стаття 48

1. Дії, що потрібні для виконання рішень Ради Безпеки з метою підтримання міжнародного миру й безпеки, вживаються усіма Членами Організації або деякими з них, залежно від того, як це визначить Рада Безпеки.

2. Такі рішення виконуються Членами Організації безпосередньо, а також шляхом їхніх дій у відповідних міжнародних установах, членами яких вони є.

Стаття 49

Члени Організації повинні об'єднуватись для надання взаємної допомоги у проведенні заходів, про які прийнято рішення Радою Безпеки.

Стаття 50

Якщо Радою Безпеки вживаються превентивні чи примусові заходи проти якоїсь держави, будь-яка інша держава, незалежно від того, чи перебуває вона Членом Організації, перед яким постануть окремі економічні проблеми, що виникли через проведення згаданих вище заходів, має право консультуватися з Радою Безпеки на предмет розв'язання таких проблем.

Стаття 51

Дійсний Статут ніякою мірою не зачіпає невід'ємного права на індивідуальну чи колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на Члена Організації, доти, доки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру й безпеки. Заходи, вжиті Членами Організації при здійсненні цього права на самооборону, повинні бути негайно повідомлені Раді Безпеки і ніяким чином не повинні зачіпати повноважень і відповідальності Ради Безпеки, відповідно до дійсного Статуту щодо вживання у будь-який час таких дій, які вона вважатиме необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру й безпеки.

Глава VIII
РЕГІОНАЛЬНІ УГОДИ

1. Стаття 52

2. Дійсний Статут ні в якій мірі не перешкоджає існуванню регіональних угод чи органів для вирішення таких питань, що відносяться до підтримання міжнародного миру й безпеки, котрі підходять для регіональних дій, при умові, що такі угоди або органи і їхня діяльність сумісні з Цілями й Принципами Організації.

3. Члени Організації, що уклали такі угоди чи складають такі органи, повинні докласти усіх своїх зусиль для досягнення мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод або таких регіональних органів до передачі цих спорів у Раду Безпеки.

4. Рада Безпеки повинна стимулювати розвиток застосування мирного вирішення місцевих спорів за допомогою таких регіональних угод чи таких регіональних органів або за ініціативою зацікавлених держав, або за своєю власною ініціативою.

5. Дійсна стаття ні в якій мірі не зачіпає застосування статей 34 і 35.

Стаття 53

1. Рада Безпеки використовує, де це доречно, такі регіональні угоди чи органи для примусових дій під його керівництвом. Однак ніякі примусові дії не застосовуються, в силу цих регіональних угод або регіональними органами, без повноважень від Ради Безпеки, за виключенням заходів, передбачених статтею 107, проти будь-якої ворожої держави, як вона визначена в пункті 2 дійсної статті, або заходів, передбачених у регіональних угодах, спрямованих проти відновлення агресивної політики з боку будь-якої такої держави до того часу, коли на Організацію, на прохання зацікавлених Урядів, може бути покладена відповідальність за попередження подальшої агресії з боку такої держави.

2. Термін "ворожа держава", як він використаний у пункті 1 дійсної статті, відноситься до будь-якої держави, котра протягом другої світової війни була ворогом будь-якої з держав, що підписали дійсний Статут.

Стаття 54

Рада Безпеки повинна бути завжди повністю поінформована про дії, вжиті або намічені для вживання в силу регіональних угод або регіональними органами, для підтримання міжнародного миру й безпеки.

ООН

Школа миру