Фестиваль військової авторської пісні та поезії
Всі фестивалі:
Алла Стоцієнко
Алла Стоцієнко працює в школі, викладає зарубіжну літературу. Вважає, що саме поезія допомагає знайти відповіді на важливі питання життя, надихає на діалог, виховує патріотичні почуття українців. Провідною темою багатьох віршів є любов до рідної землі, людей, віра в Україну. Оберіг
Стоїть Тарас на Чернечій Горі, Під ним реве та й стогне Дніпр широкий. А він хвилюється за тих синів, Що на Херсонщині долають крок за кроком.
Летять білі лелеки на зорі, А він їх просить передати Рядки, написанії в «Кобзарі»: Долайте, хлопці, ненависних катів!
Слова Тараса – справжній оберіг Для ворогом нескореного краю. Хай відчувають зрадники нестерпний гріх За сльози матерів, що серце крають.
О мрії, мрії Кобзаря! Вони для серця українців милі. Щодня, коли займається зоря, Благословляє нас Тарас з високої Могили. Степ
Донецький степ завмер, його ніхто не жне… Пригнічений стоїть, не підіймає крила. Гойдання ковиля повільне і сумне Чаклунка - ковдра сива вкрила.
Стоять на обрії мовчазні терикони, Вони є свідками, як плакав степ вночі, Бо понівечені, порушені кордони І встромлені у груди гострії мечі.
Білі акації, волошки і тюльпани зникли, Намиста колчеданні не дзвинять. І болісно, що всі до цього звикли, І тільки вибухи гримлять, гримлять, гримлять…
Мій степе, я візьму із твого серця пісню І вам на серце, українці, покладу. Мій степ завмер, але я вірю - вистоїть, Бо він не раз долав набіжників орду! Моя мова
Моя мова – різнокольорова. Вона ніжна, неповторна і свята! Українське слово знову й знову Обирає фарби для життя.
Я сьогодні слово Перемога Загорну у жовто-синюю блакить І з молитвою звернусь до Бога, Хай наблизиться жадана мить.
Щоб не вимерзло наше коріння, Землю вкриють білії сніги, Й прошепоче ніжно медикиня: «Ти, козаче, не вмирай – живи!»
Ти живи! І народяться українці, Шанувальники поета-Кобзаря! Ми не будемо мігранти по-одинці, А світитиме нам єдності зоря!
Тільки українці відчувають Солов’їно-барвінковий водограй. В цих словах - свята любов до краю, Де степи безмежні, де зелений гай.
Рідне «мамо» й мужнє слово «тато» Розфарбую в кольори весни. В них дитинство, спогади і свято З теплим хлібом на родинному столі.
Моя мова – різнокольорова. Вона сильна, незалежна і свята. Українське слово знову й знову Виборює під кулями життя! Молитва за Перемогу
Господи! Дозволь звернутися до тебе такими простими словами:
Доторкнись до мене очима, Подивись як в останній раз. Доторкнись до мене руками, Чуєш? В серці вогонь не згас. Доторкнись до мене вустами, Доля разом з’єднала нас. Я благаю тебе: повертайся! Близько вже Перемоги час.
Доторкнись до мене очима, Мов побачу своє немовля. Доторкнись до мене руками, І відчую, як пахне земля. Доторкнись до мене вустами, Мов на небо злетим водночас. Я благаю тебе: повертайся! Близько вже Перемоги час.
Щоб батьки наші були щасливі, Ти очима до мене прилинь. Щоб на землю прийшли тихі зливи, Ти руками до мене прилинь. Щоб наблизить жадану годину, Ти вустами до мене прилинь. Я благаю тебе: повертайся! Повертайся живим! Амінь. |