Перелік класифікованих туристських маршрутів передбачає походи по середньоазіатських пустелях та напівпустелях. Найчастіше пустелею подорожують навесні: квітуча весняна пустеля надзвичайно мальовнича та яскрава.

Туристські маршрути проходять і через маловодні степові райони. На таких маршрутах рекомендується віддалятися від населених пунктів не більше як на 30-40 км.

На маршруті група повинна мати достатній запас води. А у разі втрати води туристам необхідні навички її пошуку та добування.

Безпосередньо перед виходом на маршрут у місцевих жителів необхідно отримати інформацію про місцезнаходження відкритих джерел у низинах. Крім того, подорожуючи по пустелі та степу, необхідно весь час відстежувати ознаки присутності води: це розташування рослинності, напрямок польоту птахів, напрямки сходження звіриних шляхів (стежок). Людські сліди також можуть привести до джерела або криниці. В пустелі такі місця (з водою) ретельно накриваються для запобігання висиханню. їх закладають камінням, накривають гілками кущів та травою.

У разі часткової втрати води необхідно одразу чітко розподілити залишок води на наступні ходові дні. Ходовий час краще переносити на прохолодну частину доби (вечір, ніч та ранок). Денний перехід у пустелі можливий лише у крайньому разі за умови, що місцезнаходження населеного пункту або оазису чітко визначене і туди можна дійти за три-чотири години. Для захисту голови, обличчя та шиї в пустелі носять накидку-бурмус, яку можна викроїти з будь-якої тканини. Очі обов'язково повинні бути захищеними окулярами з фільтрами.

Відчувши спрагу, необхідно якомога довше утримуватися від вживання води. Пити воду потрібно дрібними ковтками, зволожуючи рот та горло і витримуючи достатні паузи між ковтками.

Добре вгамовує спрагу та регулює потовиділення зелений чай (без цукру). Недаремно в Середній Азії навіть у найбільшу спеку п'ють гарячий зелений чай ("кок чай").

Рис. 14.6. Сонячний конденсатор (дистилятор) із поліетиленової плівки

Незважаючи на пекельну спрагу та вбивчу сухість повітря, в пустелі можна добути певну кількість води саме за допомогою сонця, точніше - сонячного конденсатора (рис. 14.6).

Для цього слід викопати яму до 1 м. діаметром та глибиною 45-50 см. Внизу поставити ємність для збору води (горнятко, миску, казанок) і накрити яму поліетиленовою плівкою. Напроти ємкості зверху на плівку потрібно поставити тягар, який натягне плівку донизу, придавши їй форму конуса. Краї плівки щільно закладають камінням та піском - це запобігає випаровуванню води за межі конденсатора та не дає змоги мілким звірам дістатися до води. Сонячне проміння, проникаючи крізь прозору поліетиленову плівку, абсорбує з ґрунту (піску) вологу, яка, випаровуючись, конденсується на внутрішній стороні плівки та стікає у ємкість. За добу з допомогою такого дистилятора можна одержати до 0,5 л води.

У гірських та гірсько-тайгових районах теж за певних умов група може опинитися без запасу води. У високогір'ї під час спуску з льодовиків часто туристи довго ідуть по камінню та морені, а ріка тече під камінням. У такому разі воду з-поміж каменів добувають, висмоктуючи її довгою поліетиленовою трубочкою.

В тайзі більшу частину свого шляху туристи проходять вздовж річок та протоків. Але деколи відходять від них на досить великі відстані і теж можуть опинитися без води. Не завжди у такій ситуації вдається знайти чисту питну воду. Є випадки, коли необхідно використати воду для пиття та приготування їжі з непроточних водойм. У такому разі воду необхідно дезінфікувати - прокип'ятити протягом 5-10 хвилин. Якщо якість та чистота води викликає сумніви, кип'ятити її необхідно протягом 30 хвилин.

Продезінфікувати воду можна кристаликами марганцевокислого калію (зробити слабо-рожевий колір розчину і дати відстоятися одну годину) та однією-двома таблетками пантоциду (розчинити в одному літрі води і дати відстоятися 30 хвилин). Проте в аварійній ситуації може трапитись так, що засобів обеззаражування води група не має. Тоді беруть гілки молодої сосни, кедру, ялини або ялівцю і кип'ятять у воді протягом 30-45 хвилин (з розрахунку 200 г гілок на відро води). Відвару дають охолонути 15-20 хвилин і додають декілька кусків кори дуба (берези, вільхи або верби) та ще кип'ятять протягом 15 хвилин. Згодом відстояну воду, а точніше, відвар ретельно проціджують від бурого осаду. Після таких процедур отримуємо питну воду, щоправда, з характерним присмаком.

У степових районах для знезаражування води можна використати трави: перекотиполе та ковилу.

Каламутну та брудну воду можна профільтрувати, взагалі не маючи підручних засобів. Для цього фільтр можна зробити з власних штанів та штормівки. Для цього необхідно пропустити одну штанину в другу (або рукав у рукав) та насипати в них піску. Штани або штормівку необхідно закріпити на тринозі, спорудженій із трьох жердин. Якщо забруднену воду налити в штани, то вона профільтрується через пісок і стікатиме чиста в підставлену ємність.

http://tourlib.net/books_ukr/filipov14-2-4.htm

Вода

Школа виживання

Центр миротворчества