Психологія заручника

Опинившись в заручниках, людина спочатку не може повірити в те, що це сталося.      У  деяких випадках людина кидається бігти, навіть коли це безглуздо,  нападає на терористів, бореться, намагається вихопити у бойовиків зброю. Бунтівного заручника терористи, як правило, вбивають, навіть якщо не планували вбивств і розраховували тільки на  шантаж влади. Після першого такого вбивства ситуація змінюється. Вина терористів перед законом зростає - вони вже відчувають себе приреченими і озлоблюються. У свою чергу заручники,  усвідомлюючи свою імовірну долю, отримують найсильнішу психічну травму.

У випадку, якщо ви вже захоплені, і можливості  втечі немає,  не потрібно проявляти ніякої активності, яка  може налякати терористів, і у відповідь вони проявлять жорстокість.   На  будь -  яку дію,   яку ви  плануєте здійснити, слід просити дозволу. Якщо хтось із заручників, навіть з найкращих спонукань, проявляє активність, його необхідно заспокоїти, утримувати, не давати кричати і лаятися.
З перших днів у заручників починається процес адаптації - пристосування до абсолютно ненормальних умов існування.  

Багато експертів відзначають, що ті   люди, з якими в заручниках опинилися їхні діти, як правило, виявляються  більш зібраними. По можливості не замикайтеся в собі, постарайтеся придивитися до інших людей, з'ясувати, чи не потрібна комусь допомога.    

Зверніть увагу на людей, які впали в ступор чи апатію: не намагайтеся вивести їх з цього стану - краще, якщо буде можливість, нагодувати їх, напоїти, допомогти влаштуватися зручніше. Остерігайтеся приєднуватися до проявів садизму своєрідних лідерів, які можуть виділитися з числа заручників - психологічні наслідки цього можуть переслідувати вас довгі роки.

http://www.lbmadm.gov.ua/tsyvilnyi-zakhyst-ta-bezpeka/item/2533-yak-povodytysya-pry-teraktakh

Боротьба з тероризмом

Школа виживання

Центр миротворчества