Халеп'я

Ха́леп'я — село Обухівського району Київської області. Розташоване на відстані 3 км на схід від села Трипілля, у 5 км на захід від села Витачів. На місці села знайдено численні поселення I тисячоліття до н. е. У літописах ХІ - ХІІ сторіч Халеп'я згадується як давньоруське місто.

Географія

Основна частина села розташована на підвищеній рівнині правого берега Дніпра між маленькими річками Бобриця і Сквирівка (Сквировка, Сквира). На схід від села розташовані пагорби, порослі лісом. Це територія заказника місцевого значення «Урочище Калинове», у балці якого знаходиться озеро.

Історія

Походження назви

Назва села походить від давньоруського міста Халеп, яке існувало з XI сторіччя. За версією мовознавця професора Костянтина Тищенка назва давньоруського поселення є пізнішим варіантом, а початкове ім'я має арабське походження, нагадуючи про стародавнє місто Алеппо у Сирії.

Трипільська культура

На південному сході села Халеп'я, в урочищі Коломийщина, в заболоченій низині виявлено класичне поселення трипільської культури. На глибині 30—40 см знайдено залишки жител, які були розташовані двома концентричними колами. Не роблячи укріплень у вигляді валів і ровів, давні жителі досягли таким плануванням будинків своєрідної замкненості свого поселення. Древнє поселення займало досить велику територію. Діаметр зовнішнього кола дорівнює 170–200 м, внутрішнього — 50-60 м. Вільна від будівель площа в центрі використовувалась для загону худоби. Окремі будівлі розташовувались близько одна від одної.

Розміри будинків нестандартні і, мабуть, відповідали чисельності сім'ї. Площа великих будинків досягала 135–140 м². вони мали прямокутну форму і були поділені на 2—3 і більше приміщень. Долівка житла була вистелена випаленими глиняними плитами, іноді в кілька шарів. Стіни та внутрішні перегородки зроблено з дерев'яного плетеного каркасу, обмазаного глиною. Покрівля будинків двосхила, з солом'яним покриттям.

Окрім цього, найбільш дослідженого поселення, в урочищі Коломийщина було відкрито два поселення (Коломийщина ІІ і Коломийщина ІІІ), одне з яких містило ще 13 жител. Також у різні роки було відкрито ще 4 поселення на околицях (урочища Гора Циганка, Жолудівка) й у самому селі.

У розкопках поселень брали участь Сильвестр Магура, Кирило Коршак, Тетяна Пассек, Докія Гуменна, Віктор Петров, Неоніла Кордиш-Головко, Валерія Козловська.

Інші поселення доісторичного періоду

У гирлі річки Бобриці знайдено поселення з багатьма культурними шарами. Люди жили тут з часу неоліту ( дніпро-донецька культура), далі в енеоліті, середній та пізній бронзі ( тшинецька культура), у скіфський, ранньо-слов'янський та давньоруський періоди. На території Халеп'я розкопано курган скіфського часу (VIII-IV ст. до н. е.). В урочищі Ставищі є рештки поселення черняхівської культури.

Давньоруське місто Халеп (XI-XIII ст.)

3алишки літописного давньоруського міста Халеп розташовані в північно-східній частині села, на високому правому березі Дніпра. Ймовірно його побудовано у 1030-ті роки, коли Ярослав Мудрий будував фортеці на півдні від Києва для захисту від кочівників. Халеп уперше згадується у літописі під 1093 роком. Також у своєму «Повчанні дітям» Володимир Мономах пише:

Як фортифікований «город» Халеп виник наприкінці XI ст. Згадується Халеп у літописах і в XII сторіччі. Так, літа 1136-го, чернігівські князі Ольговичі взяли його разом із Треполем: «взяша Треполь и Халеп пуста». Халеп був зруйнований монгольским військом Менгу-хана в 1239 році.

Дослідникам городище відоме з XIX сторіччя. Його описували Лаврентій Похилевич, Володимир Антонович. Антонович у книзі «Археологическая карта Киевской губернии» 1895 року видання написав: «В селе есть городище, часть которого обвалилась в Днепр. У села расположено 7 больших и более 100 малых курганов».

У 1971 році експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом Василя Довженка провела дослідження на території городища. Було виявлено залишки жител з глинобитними печами, господарчі ями, уламки керамічного посуду. Городище постійно підмивається водами Канівського водосховища. Внаслідок розмивів значна частина городища зсунулася в заплаву Дніпра. В оголених місцях чітко видно культурний шар та контури заглиблених споруд.

XVI-XIX сторіччя

Під сучасною назвою Халеп'я вперше згадується 29 липня 1508 року в документі київського воєводи Юрія Монтовтовича який дозволяв господарському товмачу Солтанові Алдієвичу продати «бортну землю поблизу городища Халеп'я за Дніпром» Київському Пустинно-Микільському монастирю. Також існують документи польського короля Сигізмунда ІІІ 1596 та 1597 років про конфіскацію «урочища над Дніпром Халепля» в учасників козацьких повстань Григорія і Якова Халепських на користь київського підчашего Івана Лозки.

До 1630-х років землі села частково належали Київському Пустинно-Микільському монастирю, частково шляхтичам Дідовичам-Трипільським, які також володіли Трипіллям. У 1630 році Никодим та Парфеном Федоровичі Трипільські продали свою частину устському старості, графу на Вольштині, каштеляну освенцімському Андрію Зборовському, який надалі продав її 1634 року київському підстолію Максиміліану Бжозовському. У 1654 році у Трипіллі два дні зупинявся Антіохійський патріарх Макарій. Його син і помічник архідиякон Павло Алеппський описав фортецю Халеп'я як частину Трипілля-Триполіса. З 1656 р. село перейшло до володінь Київського митрополита.

Халеп'я разом з Трипіллям було передано від Польщі до Росії за Андрусівським договором 1667 року. Під час секуляризації церковних земель 1787 року село стало казенним і перейшло до Київського намісництва.

У 1797 році побудовано Вознесенську церкву на місці попередньої церкви. Населення села у 1864 році складало 1430 осіб.

XX сторіччя

У 1917—1918 році село, яке знаходилося під проводом отамана Зеленого, центром активності якого було Трипілля, визнавало верховну владу Центральної Ради. У листопаді 1918 року тут почалося повстання проти Гетьманату.

У 1919 році село знаходилося у межах активних дій отамана Зеленого, який підкорявся Директорії та вів війну з більшовиками та білогвардійцями. Пізно ввечері 27 червня у селі з пароплава «Гоголь» висадився десант червоноармійців близько 400 солдатів. Через дві доби бою більшість з них загинули. Ті, хто здалися, були розстріляні. 23 липня знову висадився десант більшовиків, і знову був розгромлений козаками Зеленого.

У 1929 році відбулися масові арешти жителів села, колишніх козаків отамана Зеленого. Двох з них, Григорія Лемешка та Михайла Яременка було розстріляно.

Під час голодомору 1932-1933 років у селі загинуло близько 400 осіб, встановлено методом опитування імена 355 з них. На кладовищі у 1993 році знайдено поховання загиблих від голоду, встановлено пам'ятний хрест.

У 1937-1938 під час наймасовіших репресій було розстріляно десятки жителів Халеп'я, які брали участь у визвольних змаганнях 1918-1921 років або просто вважалися неблагонадійними. Так було засуджено до розстрілу вчителя, голови халеп'янської «Просвіти» Гаврила Макаровича Лавріненка. За 1938 рік було репресовано 90 селян.

23 серпня 1941 року село було захоплено німцями. Звільнено було в кінці листопада 1943 року в ході битви за Дніпро силами 40-ї армії Першого Українського фронту.

У 1967 році було встановлено пам'ятник комсомольцям, яких розстріляли за наказом отамана Зеленого.

У 1970-ті роки в селі існував цегельний завод, знаходилася центральна садиба колгоспу «Жовтень», який займався вирощуванням зернових культур і цукрових буряків.

Населення

Економіка

У селі існує декілька колективних та фермерських аграрних господарств.

Транспорт

Через село проходить автошлях Київ-Ржищів. Автобусні рейси пов'язують Халеп'я з Києвом ( автостанція «Видубичі»), Українкою. Транзитні автобуси Київ — Ржищів та Київ — Канів також проходять через село. Автобусна зупинка знаходиться в центрі села, поблизу музею.

Найближча залізнична станція — зупинний пункт Щербанівка, знаходиться за 3 км від села.

До 1990-х років у Халеп'ї була пристань, де зупинялися рейсові катери Київ — Канів та Київ — Черкаси.

Культура й освіта

У селі є Будинок культури (вул. Комсомольська 65), діє вокальний ансамбль народної пісні «Калинонька» Також у Халеп'ї працює школа І-ІІ ступенів, є бібліотека. Працює дитячий садок «Малятко».

1 червня святкується день села.

Музеї

У 1992 році історик і музейник Михайло Сікорський створив перший музей у Халеп'ї - Трипільської культури, який мав стати елементом туристичного маршруту. Проте місцевої підтримки не було і музей закрили 1999 року.

У Халеп'ї існує два музеї, які є філіями Київського обласного археологічного музею: Вікентія Хвойки та Івана Франка. Обидва розташовані у будівлі колишньої «школи грамоти», побудованої 1902 року чи раніше.

Також у халеп'янській середній школі 2007 року створений шкільний музей акторки й письменниці Тетяни Нещерет, яка навчалася тут. У 2008 році на школі встановлено меморіальну дошку на честь неї.

Музей Вікентія Хвойки

Музей було відкрито у лютому 2009 року. На відкритті виступали посол Чехії в Україні Ярослав Башта, голова Обухівської районної державної адміністрації Анатолій Шафаренко, заступник голови Київської ОДА Ростислав Ярема. Експозицію створено під керівництвом археолога Михайла Відейка, багато матеріалів надано Інститутом археології НАН України. Основну частину складають макети з місць розкопок та оригінальни документи, зокрема власноручні замальовки Вікентія Хвойки і його щоденник. Також багато фотографій з інших дослідницьких розкопок Хвойки. Експозиція займає два зали, але планується розширення.

2010 року на базі музею було проведено наукову конференцію.

Музей працює з 10 до 17 години щодня, окрім понеділка.

Музей Івана Франка

Музей було створено 2010 року за ініціативи внука Івана Франка Роланда та голови Обухівської районної державної адміністрації Анатолія Шафаренка. Дві вільні кімнати музея Вікентія Хвойки було наповнено експозицією «Дорога І. Франка до Т. Шевченка через Дніпро», що символізує бажання Франка побувати в Каневі, на могилі Тараса Шевченка, яке так і не здійснилося. Значна кількість експонатів була надана львівським музеєм Івана Франка.

Релігія

У селі діє громада Української православної церкви Київського патріархату, яка володіє Церквою Вознесіння Господнього.

Цікаві факти

Обуховский район

Киевская область

Марши, походы

Музей миротворчества он-лайн