Жо́рнівка

Населення становить 576 осіб.

За народними переказами, Жорнівка виникла біля млина, збудованого монахом у сосновому лісі на річечці, що й нині маленьким струмочком протікає через село і впадає у річку Ірпінь.

Історія сучасної Жорнівки розпочалась на зламі XVII–XVIII століття, коли тут нарешті на століття встановився державний кордон між Польсько-Литовською і Російською державами після мирного договору 1686 року. На російському березі були збудовані малі укріплення — редути. Через річку Ірпінь існувала переправа до закордонного «польського» села Княжичі, яку охороняла варта.

У 1709 році на прохання Захарії — єпископа Переяславського та ігумена Києво-Печерського Золотоверхого монастиря гетьман Іван Скоропадський своїм універсалом підтвердив, що ці землі і ліси на правому березі Ірпеня належали Онуфріївському скиту (нині це філіал Золотоверхого монастиря у селі Скиток). У цьому універсалі згадуються урочище Кладова і біля нього місце, де колись був Печерський монастир (нині це на межі Дзвінківського лісу і поля, що виходять піщано-глеїстим крутим високим берегом (обрив над річкою Ірпінь).

У 1786 році указом російської імператриці Катерини ІІ проводилася секуляризація церковних і монастирських маєтків у Гетьманській Україні. Пізніше всі вони були передані у державну власність. Село Жорнівка із власності Михайлівського Золотоверхого монастиря потрапило у казенне володіння — стало казенним (село без церкви). За ревізією 1850 року село Жорнівка входило до Білогородської казенної волості Київського повіту. Тут налічувалося 4 об'єднаних господарства-двори казенних селян таких селянських родин: Коваленків, Мариненків, Стеценків, Дудків, Гапченків, Ткаченків, Бондаренків, Бортників, Михайленків, Соколенків, Бортниченків, Майбородів, Чередниченків, Музиченків, Козленків, Тиндиків, Біленків, Комаренків, Савченків, Куташенків, Короленків, Кучменків, Петренків, Степенків, Гайдаєнків, Черних, Халаїменків, Бовенків, Колісниченків.

У 60-ті роки 19-го століття у часи реформ імператора Олександра ІІ казенні місцеві селяни отримали однакові права з усім іншим селянством імперії і, після поділу землі села Жорнівка між селянськими родинами з правом наступного викупу, перетворилися у дрібних власників землі.

Великий краєзнавець Київщини Лаврентій Похилевич (1816–1893 роки) у 1864 році згадував, що за 7 верств від скита над річкою Ірпінь знаходилося урочище Кладове, в якому за переказами був древній Печерський монастир. Про це свідчили залишки мурованої церкви у вигляді розкиданих уламків цегли і сухого вапна та печера із заглибленнями, в яких нібито то були храмові пристоли.

У 80-90-х роках XIX століття, коли почало з'являтися заможних дачників із Києва, тут у Жорнівці купив землю і збудував дачу відомий учений-правознавець професор Імператорського університету Святого Володимира у Києві Олександр Романович-Славатинський (1832–1910 роки).

28 вересня 2014 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у селі Жорнівка освятив новозбудований храм на честь Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

Серед орнітологічних заказників України виділяється Жорнівський, який має статус державного з 1974 р. Тут об'єктом охорони є лісовий масив з унікальною колонією сірих чапель. У видовому складі лісу переважають високопродуктивні соснові насадження з домішкою дуба, вільхи чорної, берези бородавчастої. Видовий склад трав'яного покриву та тваринний світ є традиційним.

В селі Жорнівка жив із сім`єю, творив, працював Герой України Віталій Васільцов, чиє серце зупинилося в боротьбі за незалежність і гідність українського народу, в лютому 2014 року під час подій на Майдані.