Со́шників  — село, центр сільської ради в Україні, Бориспільського району Київської області, розташоване за 35 км від районного центру та за 36 км від залізничної станції Бориспіль. Населення становить 1599 осіб.

Сошників — одне з мальовничих подніпровських сіл Бориспільського району. Природа розкидала щедрою рукою свої багатства навкруг села — соснові й дубові ліси, невелика річка Карань, що колись була судноплавною, а трохи північніше від села — чи не найбільші в Бориспільському районі суцільні масиви родючих земель, з якими нерозривно була пов'язана доля численних поколінь сошниківців.

Історія

За народними переказами, село заснував козацький сотник. Спершу воно називалося Сотникове. Згодом ця назва змінилася на Сошників. У документах 1455 року згадується як «селище Сошників». За версією історика О. Стороженка, село отримало свою назву від імені першого жителя Сош, Сошко.

У середині XV ст., разом з багатьма іншими селами Лівобережжя, село було подароване київським князем Олельком Володимировичем боярину Олехну Сахновичу. Пізніше Сошників належав Марії Проскуриній-Сушанській та шляхтичам Лозкам.

За часів козаччини село як військова одиниця належало до Переяславської першої сотні (1765–1769 рр.), водночас було власністю Переяславського кафедрального монастиря. Було воно тоді зовсім невеликим — всього 53 двори.

Після встановлення нового територіального устрою на Лівобережній Україні, починаючи з 1867 року, Сошників підпорядковувався Ковалинському волосному правлінню. За відомостями 1859 року, у Сошникові налічувалося 168 дворів з 1423 жителями. Поступово зростало село. За даними перепису 1926 року, у Сошникові проживало 3150 чоловік, а разом з хуторами Сошниківської сільради Гути, Закаранці, Демиденково, Левади — 3296. 1926 року Сошників належав до Рогозівського району.

Перші колгоспи села «Іскра», «Перебудова» та «8 Березня» були в основному зерно-молочного напряму.

У роки голодомору (1932-33 рр.) у Сошникові померло від голоду 760 чоловік.

Німецько-нацистська окупація розпочалася для села 18 вересня 1941 року. Під час війни у Сошниківських і Старинських лісах діяв партизанський загін. 22 вересня 1943 року частини Радянської армії звільнили село від нацистів. У роки війни із Сошникова було відправлено в Німеччину 56 чоловік, нацисти закатували 7 жителів села. У братській могилі на території Сошникова захоронено 57 воїнів.

У післявоєнні роки господарство Сошникова було відділком радгоспу «Сошниківський» з центральною садибою в селі Старому. Відділок спеціалізувався на вирощуванні зернових, буряківництві та молочному тваринництві. У селі було два відділки Старинської птахофабрики, які спеціалізувалися на виробництві індичого м'яса.

Гусинці

На території сільської ради знаходиться урочище «Гусинці» — збережена частина однойменного затопленого водами Канівського водосховища села зі збереженою знаменитою Затопленою церквою.

Природно-заповідний фонд

В межах акваторії та каскаду островів річки Дніпро на південний захід та на південь від села розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Бориспільські острови».

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.