У переддень Міжнародного дня миротворців ООН наш кореспондент поспілкувався з командиром 56-го окремого вертолітного загону, військовим льотчиком 1-го класу полковником Петром Плісом, під командуванням якого українські «блакитні шоломи» виконують миротворчі завдання в Ліберії та Кот-д’Івуарі.
— Петре Даниловичу, вже 12 років триває миротворча Місія ООН у Республіці Ліберія та майже 3 роки — у Кот-д’Івуарі. Які завдання сьогодні покладені на українських миротворців у цих африканських країнах?
— Миротворча діяльність 56-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України Місії ООН у Ліберії почалася 2003 року. Тоді введений рішенням Ради Безпеки ООН у країну багатонаціональний миротворчий контингент, до якого входив і наш авіаційний підрозділ, фактично зупинив багаторічну громадянську війну та не дав розгорітися містечковим збройним сутичкам, які мали місце у різних графствах країни. З того часу день у день у складних кліматичних умовах африканського континенту українські «блакитні шоломи» спільно з миротворчими контингентами інших країн підставляють плече допомоги ліберійцям, підтримують мир та безпеку у країні.
Усі 12 років екіпажі вертолітних ланок здійснюють патрулювання кордонів, підтримують та прикривають війська в ході проведення миротворчих операцій, проводять медичне транспортування, пошуково-рятувальні роботи, доставляють у різні куточки країни гуманітарні вантажі, продукти харчування, медикаменти тощо. Водночас у Кот-д’Івуарі екіпажі вертолітних ланок на штатних Мі-24 виконують демонстраційні польоти в районах відповідальності, здійснюють патрулювання кордонів країни, супроводжують конвої та забезпечують авіаційну підтримку наземних військ.
За час виконання завдань Місії ООН в Ліберії, а з 2012 року і операції ООН у Кот-д’Івуарі екіпажі українського національного контингенту налітали в африканському небі майже 56000 годин, перевезли 215000 пасажирів та понад 6500 тонн вантажу. Ці цифри, а головне — якість та результативність виконаних завдань, не лише засвідчують професіоналізм особового складу українського вертолітного загону, а й додають авторитету вітчизняному війську, примножують авторитет української держави.
— Скажіть, який із підрозділів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України становив основу 56-го окремого вертолітного загону?
— Основу загону, що сформувався на базі окремої бригади армійської авіації Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, становлять військовослужбовці, які в межах антитерористичної операції виконували бойові завдання на Сході країни. Після бойового злагодження та сертифікації особовий склад загону прибув на африканський континент і приступив до виконання миротворчих завдань. Водночас військовослужбовці попередньої, 19-ї, ротації замінили побратимів на передовій.
— Петре Даниловичу, фактично весь період 20-ї ротації співпав зі стрімким поширенням у країні вірусу лихоманки Ебола. Від нього, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вже загинуло майже 5 000 осіб. Як це позначилося на життєдіяльності загону? Що було зроблено для недопущення інфікування миротворців контингенту небезпечним вірусом?
— З перших днів перебування в Ліберії були вжиті всі превентивні заходи щодо недопущення інфікування вірусом Ебола військовослужбовців національного контингенту. Зважаючи на ймовірні ризики, в загоні створили необхідні запаси матеріально-технічних засобів, бактерійних і дезінфекційних препаратів. Був розгорнутий спеціальний ізолятор, уточнено транспорт та маршрути проведення медичної евакуації до військового госпіталю вищого рівня. Медики загону пройшли курс навчання, організований при штабі Місії ООН у Ліберії. Кількість контактів з місцевим населенням була зведена до мінімуму. Всі завдання поза межами загону українські миротворці виконували у спеціальних засобах захисту. А після повернення на базу медики загону проводили дезінфекцію вертольотів та транспортних засобів. Стан здоров’я військовослужбовців — під постійним контролем.
— Для льотчиків підрозділів армійської авіації участь у миротворчій місії є хорошою можливістю в рази підвищити свій льотний вишкіл. Наскільки вдалося реалізувати плани з навчально-бойової підготовки?
— Паралельно з виконанням завдань місії в загоні регулярно проводилися заходи з навчально-бойової підготовки. Для прикладу, нами вже проведено 15 нічних льотних змін, у ході яких льотний склад відповідно до рівня фахового вишколу виконував різноманітні вправи, передбачені курсом бойової підготовки. Також систематично проводилися навчально-тренувальні польоти на бойове застосування та з проведення пошуково-рятувальних операцій у режимі зависання над водною поверхнею.
Місія ООН у Ліберії висуває високі вимоги до льотчика національного контингенту. Наприклад, командир екіпажу повинен мати не менше 1000 годин нальоту, з них — 250 годин на вертольоті типу, що експлуатується. Але з перспективою на майбутнє там знаходиться місце не лише для досвідчених льотчиків, а й для молоді. Зокрема, декілька лейтенантів вертолітних ланок загону увійшли до складу місії як молоді льотчики без класу, а по її завершенні отримають кваліфікацію військового льотчика 3-го класу.
— Напружений ритм льотної роботи, важкі кліматичні умови африканського континенту негативно позначаються на технічному стані авіаційної техніки. Наскільки оперативно вдається повертати її до строю?
— На базовому аеродромі українського миротворчого контингенту спеціалісти ІАС постійно проводять регламентні роботи та ремонт авіаційної техніки загону. Обсяг робіт значний. Високі температури та підвищена вологість повітря у сезон дощів негативно позначаються на технічному стані авіаційної техніки, тому щодня спеціалісти ІАС ретельно працюють над забезпеченням безаварійної експлуатації вертольотів.
Справний стан авіаційної техніки дозволив екіпажам Мі-8 та Мі-24 в повітряних просторах Ліберії та Кот-д’Івуару якісно та професійно виконати вже майже 1500 польотів.
Вертолітний загін у Ліберії — це повноцінний військовий організм. Для забезпечення його життєдіяльності до штату загону входять усі необхідні підрозділи та служби, військовослужбовці яких, кожен за своїм напрямом, в умовах постійного жорсткого графіка забезпечують виконання покладених на них завдань.
Від професіоналізму кожного миротворця національного контингенту, незалежно від фахової приналежності, залежить бездоганне виконання зобов’язань з підтримки миру та безпеки у країнах африканського континенту. Неодноразово даючи оцінку діяльності українського миротворчого контингенту, керівництво Місій ООН у Ліберії та Кот-д’Івуарі наголошувало, що без льотчиків 56-го окремого вертолітного загону більшість завдань було б неможливо виконати!
— Дякую за розмову.
Бесіду вів Сергій ФУРДИК,
«Народна армія», Ліберія
У переддень Міжнародного дня миротворців ООН наш кореспондент поспілкувався з командиром 56-го окремого вертолітного загону, військовим льотчиком 1-го класу полковником Петром Плісом, під командуванням якого українські «блакитні шоломи» виконують миротворчі завдання в Ліберії та Кот-д’Івуарі.
— Петре Даниловичу, вже 12 років триває миротворча Місія ООН у Республіці Ліберія та майже 3 роки — у Кот-д’Івуарі. Які завдання сьогодні покладені на українських миротворців у цих африканських країнах?
— Миротворча діяльність 56-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України Місії ООН у Ліберії почалася 2003 року. Тоді введений рішенням Ради Безпеки ООН у країну багатонаціональний миротворчий контингент, до якого входив і наш авіаційний підрозділ, фактично зупинив багаторічну громадянську війну та не дав розгорітися містечковим збройним сутичкам, які мали місце у різних графствах країни. З того часу день у день у складних кліматичних умовах африканського континенту українські «блакитні шоломи» спільно з миротворчими контингентами інших країн підставляють плече допомоги ліберійцям, підтримують мир та безпеку у країні.
Усі 12 років екіпажі вертолітних ланок здійснюють патрулювання кордонів, підтримують та прикривають війська в ході проведення миротворчих операцій, проводять медичне транспортування, пошуково-рятувальні роботи, доставляють у різні куточки країни гуманітарні вантажі, продукти харчування, медикаменти тощо. Водночас у Кот-д’Івуарі екіпажі вертолітних ланок на штатних Мі-24 виконують демонстраційні польоти в районах відповідальності, здійснюють патрулювання кордонів країни, супроводжують конвої та забезпечують авіаційну підтримку наземних військ.
За час виконання завдань Місії ООН в Ліберії, а з 2012 року і операції ООН у Кот-д’Івуарі екіпажі українського національного контингенту налітали в африканському небі майже 56000 годин, перевезли 215000 пасажирів та понад 6500 тонн вантажу. Ці цифри, а головне — якість та результативність виконаних завдань, не лише засвідчують професіоналізм особового складу українського вертолітного загону, а й додають авторитету вітчизняному війську, примножують авторитет української держави.
— Скажіть, який із підрозділів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України становив основу 56-го окремого вертолітного загону?
— Основу загону, що сформувався на базі окремої бригади армійської авіації Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, становлять військовослужбовці, які в межах антитерористичної операції виконували бойові завдання на Сході країни. Після бойового злагодження та сертифікації особовий склад загону прибув на африканський континент і приступив до виконання миротворчих завдань. Водночас військовослужбовці попередньої, 19-ї, ротації замінили побратимів на передовій.
— Петре Даниловичу, фактично весь період 20-ї ротації співпав зі стрімким поширенням у країні вірусу лихоманки Ебола. Від нього, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вже загинуло майже 5 000 осіб. Як це позначилося на життєдіяльності загону? Що було зроблено для недопущення інфікування миротворців контингенту небезпечним вірусом?
— З перших днів перебування в Ліберії були вжиті всі превентивні заходи щодо недопущення інфікування вірусом Ебола військовослужбовців національного контингенту. Зважаючи на ймовірні ризики, в загоні створили необхідні запаси матеріально-технічних засобів, бактерійних і дезінфекційних препаратів. Був розгорнутий спеціальний ізолятор, уточнено транспорт та маршрути проведення медичної евакуації до військового госпіталю вищого рівня. Медики загону пройшли курс навчання, організований при штабі Місії ООН у Ліберії. Кількість контактів з місцевим населенням була зведена до мінімуму. Всі завдання поза межами загону українські миротворці виконували у спеціальних засобах захисту. А після повернення на базу медики загону проводили дезінфекцію вертольотів та транспортних засобів. Стан здоров’я військовослужбовців — під постійним контролем.
— Для льотчиків підрозділів армійської авіації участь у миротворчій місії є хорошою можливістю в рази підвищити свій льотний вишкіл. Наскільки вдалося реалізувати плани з навчально-бойової підготовки?
— Паралельно з виконанням завдань місії в загоні регулярно проводилися заходи з навчально-бойової підготовки. Для прикладу, нами вже проведено 15 нічних льотних змін, у ході яких льотний склад відповідно до рівня фахового вишколу виконував різноманітні вправи, передбачені курсом бойової підготовки. Також систематично проводилися навчально-тренувальні польоти на бойове застосування та з проведення пошуково-рятувальних операцій у режимі зависання над водною поверхнею.
Місія ООН у Ліберії висуває високі вимоги до льотчика національного контингенту. Наприклад, командир екіпажу повинен мати не менше 1000 годин нальоту, з них — 250 годин на вертольоті типу, що експлуатується. Але з перспективою на майбутнє там знаходиться місце не лише для досвідчених льотчиків, а й для молоді. Зокрема, декілька лейтенантів вертолітних ланок загону увійшли до складу місії як молоді льотчики без класу, а по її завершенні отримають кваліфікацію військового льотчика 3-го класу.
— Напружений ритм льотної роботи, важкі кліматичні умови африканського континенту негативно позначаються на технічному стані авіаційної техніки. Наскільки оперативно вдається повертати її до строю?
— На базовому аеродромі українського миротворчого контингенту спеціалісти ІАС постійно проводять регламентні роботи та ремонт авіаційної техніки загону. Обсяг робіт значний. Високі температури та підвищена вологість повітря у сезон дощів негативно позначаються на технічному стані авіаційної техніки, тому щодня спеціалісти ІАС ретельно працюють над забезпеченням безаварійної експлуатації вертольотів.
Справний стан авіаційної техніки дозволив екіпажам Мі-8 та Мі-24 в повітряних просторах Ліберії та Кот-д’Івуару якісно та професійно виконати вже майже 1500 польотів.
Вертолітний загін у Ліберії — це повноцінний військовий організм. Для забезпечення його життєдіяльності до штату загону входять усі необхідні підрозділи та служби, військовослужбовці яких, кожен за своїм напрямом, в умовах постійного жорсткого графіка забезпечують виконання покладених на них завдань.
Від професіоналізму кожного миротворця національного контингенту, незалежно від фахової приналежності, залежить бездоганне виконання зобов’язань з підтримки миру та безпеки у країнах африканського континенту. Неодноразово даючи оцінку діяльності українського миротворчого контингенту, керівництво Місій ООН у Ліберії та Кот-д’Івуарі наголошувало, що без льотчиків 56-го окремого вертолітного загону більшість завдань було б неможливо виконати!
— Дякую за розмову.
Бесіду вів Сергій ФУРДИК,
«Народна армія», Ліберія