Напередодні Дня Сухопутних Військ Збройних Сил України кореспондент газети “Крила України” попросив начальника Армійської Авіації Сухопутних Військ Збройних Сил України генерал-майора Валентина Михайловича Пістрюгу розповісти про сьогодення українських вертолітників, досягнення та проблеми, з якими вони підійшли до свята.

– Нещодавно у Збройних Силах України завершився 2013 навчальний рік, і вже підведені підсумки. Як можна оцінити роботу армійської авіації. Хто кращий і в якій частині цього року буде зберігатися відзнака кращого військового вертолітника України? Чого вдалося досягти в цьому році, а реалізацію яких планів довелося відкласти на майбутнє.

– Як начальник Армійської Авіації Сухопутних Військ Збройних Сил України я з задоволенням можу констатувати, що більшість завдань, передбачених в планах на 2013 навчальний рік, ми виконали з високою якістю. Зокрема, нами проведено ротації миротворчих контингентів в Конго, Ліберії та Кот-Д’Івуарі. Вертолітники приймали участь у всіх міжнародних та національних навчаннях, які проходили на території України, та заходах бойової підготовки частин та підрозділів Збройних Сил України. Визначені екіпажі постійно несуть бойове чергування в системі ППО та пошуково-рятувального забезпечення на території України. За підсумками навчального року кращою частиною визнаний полк армійської авіації, яким командує полковник Юрій Вербельчук. На долю вертолітників з Нового Калинова Львівської області цього року випало чи не найбільше завдань, з якими екіпажі та наземний склад впоралися з честю.

Весною управління Армійської Авіації СВ ЗС України в бригаді армійської авіації, що дислокується в місті Броди провело збори з визначеними екіпажами щодо підготовки на класність. За їх підсумками 10 офіцерів стали льотчиками 1-го класу, більше десяти – 2-го та приблизно стільки ж – 3-го. Також у всіх частинах, за планами командирів частин, були проведені збори з наземними спеціалістами. Їх результати засвідчили високий рівень фахової підготовки наших офіцерів, прапорщиків, сержантів та рядових.

Серед завдань, котрі були передбачені нашими планами, проте не вдалося виконати, – не проведені змагання на кращий підрозділ, екіпаж та кращого члена екіпажу та наземного спеціаліста Армійської Авіації. Причина – величезна кількість заходів бойової підготовки та забезпечення повсякденної життєдіяльності Збройних Сил України, в яких приймали участь наші екіпажі. Проте наступного року такі змагання заплановані, і ми їх, за прикладом інших родів військ Сухопутних Військ ЗС України, обов’язково проведемо.

– Виконання завдань в Ліберії, і, особливо, в Конго – окрема сторінка українських вертолітників. Які підсумки миротворчої діяльності цього року?

– Так, виконання миротворчих завдань – особлива частина бойової роботи наших екіпажів. Хочу віддати належне пілотам та наземному особовому складу, який в складних та незвичних для наших військовослужбовців погодних умовах надзвичайно добросовісно та якісно виконує всі поставлені завдання. І це не тільки наша оцінка. За оцінкою командування миротворчими силами ООН 56-й Окремий вертолітний загін (місія в Ліберії), яким командував полковник Петро Пліс визначено як найкращий льотний підрозділ миротворчих сил ООН. Нинішня ротація загону, якою командує полковник Олександр Венгер, докладає максимум зусиль, щоб втримати це високе звання.

Особливість нинішньої ротації 56-го ОВЗ в тому, що сьогодні він виконує завдання в двох місіях ООН – в Ліберії та Кот-Д’Івуарі. Наступної ротації це буде вже два окремих вертолітних загони.

В непростих умовах доводиться працювати й особовому складу 18-го окремого вертолітного загоні в Конго. Не так давно я був присутній на черговій ротації цього підрозділу. Доводилося багато спілкуватися і з командуванням місії, і з керівництвом інших миротворчих підрозділів. Відгуки про роботу підлеглих полковника Володимира Пастухова були найкращі. Сьогодні, коли його змінив полковник Андрій Когут, ми теж не отримуємо нарікань від керівництва миротворчої операції.

Африка – непростий для польотів континент. А тому для виконання завдань в тих умовах необхідна не тільки повна самовіддача всіх спеціалістів, а й знання та досвід роботи. Кожен день в небо здіймається кілька бортів. Наліт досить значний. Щоб повноцінно обслужити вертольоти, техніки працюють на аеродромі, що називається, з ночі до ночі. Проте зривів у виконанні завдань немає. Отже, спеціалісти у нас, і наземний, і льотний склад в повній мірі справляються зів своїми завданнями.

Хочу відзначити, що в тому, що наші вертолітники успішно виконують завдання далеко за межами Батьківщини, чимала заслуга наших авіаційних ремонтних заводів. В перші роки виконання місій в нас були зауваження щодо якості ремонту окремих вузлів та агрегатів вертольотів. Проте авіаремонтні підприємства зробили відповідні висновки, і техніка, котра поступає в місії, працює без зауважень на протязі всього гарантійного терміну.

– Армійська авіація Сухопутних військ ЗС України – це дві бригади та один полк. На їх «плечах» – виконання завдань в двох миротворчих місіях, чергування в системі пошуково-рятувального забезпечення, участь у навчаннях підрозділів СВ ЗС України та міжвидових навчаннях, виконання плану парашутно-десантної підготовки частин спецпризначення та ВДВ Збройних Сил України… Це – тільки ті завдання, котрі може виконувати досвідчений льотний склад. А ще потрібно навчати молодих льотчиків. Чи вистачає у частинах підготовлених льотчиків і який наліт на одного льотчика армійської авіації?

– Для забезпечення виконання завдань у складі миротворчих місій нам необхідно близько 20 екіпажів підготовлених льотчиків, які мають наліт більше 1000 годин. В місіях, в залежності від складу ротацій, перебуває одночасно більше 30 екіпажів, а всього у складі миротворчих місій – понад 500 військовослужбовців. Отже, ми маємо можливість готувати молодих льотчиків і у складі миротворчих підрозділів, де екіпажі мають значно більший наліт, ніж ті, що знаходяться в Україні. Проте й в Україні наші вертольоти постійно літають. Так, на сьогодні в частинах армійської авіації ми маємо наліт більше 35 годин на льотчика. Це – досить добрий показник. Слід відзначити, що ми відійшли від практики розподілу на визначені льотні екіпажі, котрим надається пріоритет в підготовці, і решта, котрі літають по мірі можливості. Зараз, можна сказати, всі наші екіпажі – визначені.

Молодь завжди була в центрі уваги командування в процесі підготовки льотного складу. Завдяки саме такому підходу ми змогли втримати високий рівень льотної кваліфікації особового складу. В наших частинах залишилося всього кілька льотчиків, котрі починали служити ще за радянських часів. Решта – випускники Харківського університету ПС ЗС України, котрі закінчили цей навчальний заклад вже за часів незалежної України. І саме з цих льотчиків ми виховуємо спеціалістів 1-го класу, кращі випускники цього вишу мають вже наліт по 1000 і більше годин і виконують завдання у складі миротворчих місій. До них підтягується решта.

Слід відмітити, що і решта наших спеціалістів мають високу кваліфікацію, добросовісно виконують поставлені завдання. Цього року відповідно до плану проведення перевірки в одній з частин ми проводили запуск вертольотів, котрі вже кілька років знаходяться в бойовому резерві. У встановлений термін вони були приведені у бойову готовність, двигуни запущені. А це означає, що технічний склад не формально відноситься до своїх обов’язків, грамотно виконує всі операції, на довіреній техніці, слідкує за станом не лише тих вертольотів, котрі постійно експлуатуються, а й тих, що знаходяться в резерві. Це не може не викликати задоволення.

В процесі реформування ЗС України планується скорочення однієї з наших частин. Звичайно, це зрушить налагоджену систему підготовки кадрів, позначиться на виконанні багатьох інших завдань, в тому числі й миротворчих.

– Вже неодноразово йшла мова про закупівлю вітчизняних модернізованих вертольотів Мі-8МСБ і МСБ-2 у ПАТ “Мотор-Січ”. На скільки необхідно мати у складі бригад армійської авіації, озброєних вертольотами Мі-8МТ(МТВ) модернізовані, проте значно старіші за віком вертольоти Мі-8Т, нехай навіть з новими двигунами? Яку нішу займуть в них вертольоти МСБ-2 (Мі-2), зняті з озброєння цих частин в середині 90-х?

– Мені, як льотчику, не доводилося літати на модернізованих вертольотах. Проте я довіряю фахівцям ДНВЦ, з котрими неодноразово спілкувався з цього приводу. Вертоліт Мі-8МСБ – не поганий вертоліт. Я не раз бував на авіазаводі, де ремонтують наші вертольоти. Там з усіх елементів корпусу зачищають краску і уважно перевіряють кожний квадратний сантиметр, кожну деталь. Слідів корозії на корпусах Мі-8Т, як правило, немає. А приладі, вузли та агрегати, що встановлюються на вертоліт, або міняються на нові, або капітально ремонтують. Новий двигун забезпечує новій машині кращі характеристики. Питання про те, чи потрібні ці вертольоти Збройним Силам зараз розглядається. З однієї сторони, наявної в нас техніки вистачить ще на багато років. Проте ми могли б взяти 2-4 вертольоти в дослідну експлуатацію з умовою відправки Мі-8МСБ на ротацію у склад тієї чи іншої місії. Це були б не тільки реальні військові випробування для цих вертольотів, а й чудова демонстрація можливостей вітчизняних підприємств, які приймають участь у виготовленні цього вертольота. В свою чергу, представники підприємства пропонують купити вертольоти чи орендувати їх. Проте в нас зараз немає на це коштів. Думаю, скоро буде прийняте рішення, яке задовольнить і Збройні Сили України, і підприємство, що випускає ці вертольоти.

Модель МСБ-2 (чи модернізований Мі-2) потрібна армійській авіації. Це легкий вертоліт, котрий зміг би вирішувати значне коло завдань, для виконання яких зараз ми змушені використовувати значно важчі та дорожчі в експлуатації Мі-8. Наприклад, перевезення керівного складу. Склад комісій, як правило, кілька чоловік. Мі-2 має обладнаних 8 місць для пасажирів.

Також цей вертоліт може нести чергування в системі пошуково-рятувального забезпечення. Термінової доставки до місця події, евакуації для надання допомоги в стаціонарних умовах потребують, як правило, небагато людей. У багатьох країнах світу для цього використовуються легкі вертольоти. Прикладом може бути Німеччина, з досвідом виконання завдань пошуково-рятувального забезпечення ми нещодавно знайомилися. Там для виконання цих завдань використовується невеликий Bell UH-1 Iroquois. Коли катастрофа більш масштабна, підіймаються більш потужні вертольоти. Подібну систему можемо запровадити й у нашій країні.

Ми переконані, що вертольоти Мі-2, чи їх модифікації потрібні в наших бригадах, а тому вже зробили певні кроки в цьому напрямку. В штатах бригад та полку армійської авіації передбачено по 4 Мі-2. Як тільки будуть виділені кошти, ми готові прийняти цю техніку.

– Чи розглядається можливість закупівлі модернізованих Мі-24 та сучасного керованого і некерованого озброєння до них розробки вітчизняних підприємств? Чи будуть для бригад армійської авіації закуплятися сучасні тренажери?

– Минулого року на озброєння ЗС України прийнятий варіант модернізації вертольота Мі-24ПУ1. Він нас задовольняє. Армійська Авіація Сухопутних військ ЗС України готова приймати й експлуатувати ці вертольоти. Цікаві й подальші варіанти модернізації. Також нам потрібні нові сучасні тренажерні комплекси. Наприклад, в нас в робочому стані тільки один тренажер Мі-24, та й він не відповідає вимогам сьогодення. В Україні є кілька варіантів сучасного комп’ютеризованого тренажерного комплексу вертольота різних виробників, котрий дозволяє підготувати льотчика до виконання реальних польотів. Проте все залежить від фінансування.

– Спасибі за відповідь.

Віктор Гедз