М.Зікій. Участь в миротворчих операціях

Пишаюсь своїми роками служби у ЗС на посадах начальника речової служби різних ланок (переважно у військах РХБЗ міста Самбора, де одружився та народились і виросли мої діти), але своїми найкращими спогадами хочу поділитися про свою миротворчу діяльність на посаді заступника командира 3-го українського окремого інженерного батальйону з тилу – начальника тилу у складі Тимчасових сил ООН у Лівані з 10 липня 2003 року по 20 липня 2004 року.
Вперше, за багаторічну службу в ЗС, я отримав задоволення від своєї практичної діяльності завдяки всебічному матеріальному забезпеченню, а саме:
- пальне “лилося рікою”, як у часи служби в ЗС СРСР – баки інженерної та автомобільної техніки постійно заправлені, бочки та резервуари заповнені, тому жодних проблем щодо переміщення по всій території Лівану в нас не було;
- харчувалися добре, адже окрім наших основних норм пайка у меню постійно входили цитрусові та інші фрукти, кавуни, дині, виноград, кава, какао, різні соки, йогурти, вино, джеми, печиво, шоколад, молочні продукти і т.п. у такій кількості, що нам їх завжди вистачало.
- речове майно видавалось згідно норм забезпечення для місій в Україні, а в складі ТСООН у Лівані всім миротворцям видавали блакитні берети та кепки з козирками (1 шт. на півроку), яке списувалось прямим розходом. Прання обмундирування та особистих речей, крім постільної білизни, військовослужбовці проводили самі у побутових пральнях;
- важливу роль відігравала у жарких кліматичних умовах Близького Сходу квартирно- експлуатаційна служба: своєчасний ремонт або заміна кондиціонерів і холодильників, а також забезпечення миротворців предметами першої необхідності, у тому числі рідким милом, відрами, щітками для підлоги, одноразовими рушниками та пакетами для сміття, салфетками, туалетним папером та іншими речами. Дуже приємно, що у виконанні заходів по службі мені завжди надавали допомогу представники інших контингентів (дуже гарні відносини були з поляками та ганцями), а також доброзичливі, дружелюбні й дуже гостинні мешканці Лівану, у яких наші миротворці заслужили авторитет та повагу сумлінним виконання своїх посадових обов’язків під час перевірки місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів, виявленням та знищенням мін і боєприпасів, щоденним наданням безкоштовної медичної допомоги місцевим жителям, а також за будівництво у ліванських селищах низки об’єктів соціальної сфери, встановлення огорожі, дообладнання існуючих позицій та ліквідацію (демонтаж) старих.
Але найбільше мене вразили самі умови служби та взаєморозуміння, які було створено в нашому маленькому колективі VІ ротації командиром Андрієм Валерійовичем Кухаренком. Не було довгих та нудних нарад ні про що, дурних завдань і запитань, підвищення тону голосу тощо. Адже згідно функціональних обов’язків кожен миротворець від командира до солдата знав, що буде робити сьогодні та які завдання потрібно виконувати завтра. Вище всяких похвал працювали сапери під час розмінування мінних полів у буферній зоні на півдні Лівану, які в пекельну спеку отримували практичний досвід і своєю самовідданою службою сприяли зміцненню позитивного іміджу та беззаперечного авторитету укрінжбату серед інших національних контингентів. За кількість та якість розмінованих об’єктів від інженерних та вибухових пристроїв ми завжди отримували високу оцінку як командування UNIFIL, так і місцевого населення (нашою ротацією було розміновано і знешкоджено найбільшу кількість ВНП за весь час існування місії).
Також слід відзначити кулінарні здібності наших досвідчених кухарів, яким завжди вдавалося дивувати нас новими дуже смачними стравами, а під час святкувань гостей-ліванців та інших миротворців UNIFIL від наших столів годі було відірвати.
У вихідні дні ми переважно відпочивали на пісочних пляжах узбережжя Середземного моря, а коли морські та сонячні ванни набридали, завчасно планували і здійснювали екскурсії гірськими та горбистими дорогами маленького Лівану, а також пустелями Сирії та Йорданії. Вказані подорожі надали нам можливість глибше пізнати багату історію цих країн, познайомитися з дивною культурою й традиціями, прекрасною природою, чудовими містами та пам’ятками давніх цивілізацій. Приголомшують архітектурною красою храмові комплекси Баальбека, Біблоса, Тира, розвалини Пальміри, римського театру Босри, загубленого міста Петра, Джераш та інших культурних й історичних пам’яток. Неможливо забути неповторні відчуття від купання в цілющому Мертвому морі, дивовижну красу водного і підводного відпочинку на Новорічні свята в унікальному портовому місті-курорті Акаба, де ми мали можливість милуватися чарівністю коралових рифів і різноманітною фауною Червоного моря, а також справжню природну красу печер гроту Джейта, ліванських кедрів, долини Бекаа та багато інших дуже цікавих мандрівок раніше невідомими мальовничими куточками арабських країн. Ніколи не думав, що ця коротка миротворча місія стане такою великою для мого серця, але вважаю, що численні подорожі багатьма святими місцями, молитви у церквах різних конфесії, відвідування тамтешніх соборів та мечетей, позитивно вплинули на мою подальшу службу та допомогли отримати нові перемоги у професійному та особистому житті.
Завжди буду вдячний заступнику командувача військ Західного оперативного командування з тилу – начальнику тилу генерал-лейтенанту Шевчуку Володимиру Сергійовичу за довіру та надання мені можливості виконувати свій військовий обов’язок у складі Райської миротворчої місії в Лівані.