Він виявився у батальйоні "Донбас" чи не найстаршим, тож усі називали його лагідно "дядя Ваня".
Коли проривалися тим коридором смерті, строчив із кулемета — прикривав побратимів. Він завжди їх прикривав — був дуже надійним і спокійним…
Нововолинець Іван Ганя не повернувся з-під Іловайська. Друзі розповідають, що бачили його останні хвилини: стріляв із трофейного кулемета, рятував їх. Та він іще й досі числиться у списках зниклих безвісти.
А це означає, що допомоги від держави родині — НОЛЬ.
Розповідає його побратим Олекса Коненко, 27 років, Львів:
— Працюю фінансовим директором у великій компанії. У війську не служив за станом здоров'я — мав серйозну хворобу, понад рік взагалі не ходив.
Коли це все почалося, пішов добровольцем — розумів, що через військкомат туди не потраплю. Скупив спорядження, батькам сказав за день-два до від'їзду.
Ганю знав із першого дня — з 5 червня. Разом були у навчальній роті, зранку бігали разом...
Разом були у розвідці, у взводі. Він входив до групи Котика — Володимира Пушкарука, теж нововолинця. Пушкарука ще Пушиком називали… Розвідувальна група зі спецзавданнями.
Ми дуже тісно співпрацювали. Більшість із нас не мали бойового досвіду, а він нас багато навчив. Показував, як працює зброя, як машина заводиться. Ми всі йому завдячуємо.
Драйву, енергії в нього стільки було — багатьом молодим до нього далеко… У побуті дуже спокійний, дуже чітко все виконував. І веселий.
Прикривав нас усіх дуже добре. Зброю віджали у сепаратистів, то він дуже ретельно нею займався, постійно чистив, налаштовував...
Дядя Ваня своїм казав, що він у Харкові. Навіть у Іловайську так казав...
Запам'ятався веселим, із посмішкою — неймовірною, десь ми жартували — вмів гарно посміхнутись.
Дуже любив автомобілі — кожну вільну годину проводив біля них, ремонтував.
З ним завжди було цікаво, якусь нову інформацію ми щоразу від нього діставали.
Фотографії всі я надіслав його родині...
Ми дуже легко воювали з напівзбродом, місцевими, важкої техніки в нас не було. Та коли стикнулися з російською армією, та ще вони вдарили в тил...
Я був поранений у руку, кістка пробита, пошкоджений нерв. Це надовго. Лікуюсь потроху. Ні, нічого не треба, дякую, я сам. От родині Івана треба допомогти...
Довідково. Іван Ганя служив свого часу у миротворчих військах в Югославії. У червні 2014 р. пішов захищати Україну. Разом зі своїм другом Володимиром Пушкаруком (Пушиком, Котиком). Перенавчання проходили від Нагвардії у Петрівцях.
Із липня — в зоні АТО.
Попасна, Іловайськ...
Коли виходили з того пекельного котла, сказав хлопцям: "Проривайтесь, я вас прикрию".
Вони прорвались — не всі...
Більше його не бачили.
Пушик загинув у Іловайську за три дні перед тим.
