19 листопада, 2014

Командир з позивним Кірт розповів Тиждень.ua про своє повернення в Україну, інформаційні атаки, проблеми взаємодії МВС та ЗСУ, генералів та дитячі мрії

Його ім’я – Кирило. Позивний – Кірт. 26 років. Киянин. Донедавна – емігрант.

Кірт зовсім не соромиться говорити про те, що поїхав геть з України і не думав, що захоче сюди повернутися. Але змінив свою думку про Батьківщину - і повернувся. Ми п’ємо чай у кімнатці на першому поверсі колись закинутої спортивної школи на околиці Маріуполя. Нині тут базується частина полку «Азов».

«Я жив і працював у Азії, на півдні Тайланду, - розповідає ротний. – Острові Пхукет. Мені здавалося, що я вже вичерпав всі можливості та ресурси у нашій країні – тому я почав шукати себе у світі. Але в нас почалася революція, за якою я активно слідкував. На Майдан постійно ходила моя мати...

На той момент в мене був підписаний контракт з однією азіатською туристичною фірмою. За умовами контракту я мав знаходитися там, на роботі, щонайменше до серпня 2014 року. Я все думав як розірвати той контракт... Благо, в Азії тоді теж була революція. І мій бос також був активним опозиціонером. Я грав на його патріотичних почуттях: «Дивись, в мене там Майдан. Я мушу бути вдома».

Тиждень.ua: У який момент тобі вдалося повернутись?

Коли я розірвав контракт – у нас вже починалися події у Криму, планувався так званий референдум. 12-го березня літак приземлився у Борисполі. Подивився на обличчя таксистів і думаю: «Це що, тітушки все?!» Давно я просто не бачив наших таксистів. Переночував вдома, зустрівся із друзями і на наступний день вже був у «Правому секторі». Далі пішли тренування, підготовка...

Тиждень.ua: Чому ти зараз у «Азові», а не у ДУК?

Я був у «Правому секторі» тривалий час, але вже після президентських виборів зрозумів, що команданте Ярош – можливо, хороший мужик... але у ролі команданте я його не бачив. Жодного результату діяльності ПС, ані командування, ані структури – нічого. Тоді навіть програми не було. Були лише романтичні слова та якісь образні настанови. Тому я зрозумів, що вже вичерпав себе у складі цієї організації – і пішов до своїх старих друзів у «Азов» добровольцем.

Мені запропонували очолити тренувальний табір у «Козацькому». Я погодився на цю пропозицію, запросив у свою чергу кількох інструкторів...

Тиждень.ua. Чому очолити? Маєш військову освіту?

Військову кафедру закінчував посилену. Та й просто активно цим займався – страйкболом, організовував різноманітні військові ігри... В Азії я мешкав у армійських рейнджерів, у тренувальних таборах. Займався тайським боксом. І, якщо чесно, планував у серпні йти у французський легіон.

Але доля вирішила інакше - і дала шанс завоювати свою державу. Повернути її в руки українців.

Тиждень.ua. Що б ти хотів змінити в Україні? В чому головні наші проблеми?

Проблеми у всьому. Люди ще не розуміють як потрібно жити. Всі знову починають чіплятися за старе.

Тиждень.ua. Є поширена думка, що у складі «Азова» - здебільшого праві радикали. Наскільки це правда?

Спочатку здавалося, що це так. Але, скажімо, моя рота складається з людей абсолютно різних. Хтось правий, хтось лівий... І ми сформували спільний світогляд. Його формує сама атмосфера боротьби, атмосфера військових дій.

Тиждень.ua. Які зараз побутові проблеми?

Як і всі, ми живемо за рахунок допомоги волонтерів.

Дуже не вистачає палива... Те, що держава видає нам через Нацгвардію, доходить наполовину розкраденим, наполовину розбавленим водою. За рахунок цього ламається та глохне техніка. Все красиво лише на папері – штаб АТО малює схеми та плани, потім це піариться на телебаченні та в інтернеті…

Але все одно позитивні зрушення є. Відверто кажучи, Маріуполь дивом не взяли у вересні. Якби сепаратисти були впевнені у своїх силах – вони б взяли місто. Тоді обстановка була настільки хиткою, що крім пари сотень добровольців та сотні-другої бійців Нацгвардії, які також не здалися б, більше нікого не було.

Тиждень.ua. Це період, коли ви почали активно тренувати місцеве населення?

Так, тоді. Зараз зрушення є і у Нацгвардії, і у Міноборони. Пішов прогрес, почала ламатися їхня система – система, збудована за часів СРСР, а потім розбещена злодійською капіталістичною Україною.

Але досі потрібна люстрація. Майбутній Генштаб має формуватися з молодих офіцерів, які дійсно зараз аматори. Зараз все дуже цікаво відбувається. Припустимо, у радіотехнічному аспекті: з фахівцями ФСБ та ГРУ змагається гурток юних радіотехніків. І так практично на всіх фронтах. Аматори. Добровольці. Слюсарі, сантехніки, скінхеди, антифашисти, робочі, менеджери, дизайнери проти ГРУшників, десантників...

Тиждень.ua. Зараз Маріуполь лякають наступом...

Ситуація дуже напружена інформаційно. Вони розпалюють психоз, сіють паніку. Вони мають величезні ресурси для цього. Впливають на громадську думку.

Зараз в місті поширюється ідея, що якщо не буде тут солдат України – не буде проблеми. Мовляв, є українські солдати – по місту стріляють з градів.

Доходило до такого абсурду... Коли залпи градів з ДНРівських позицій попали по поселенню Сартана – там відбувалася похоронна процесія. У результаті чимало місцевих мешканців загинули. На наступний день одразу відбувся стихійний мітинг, на якому нас звинуватили у тому, що це нацгвардійці перестрілювалися між собою. Абсурд? Але люди вірять в це.

Ми намагаємось разом із місцевими мешканцями разом патрулювати місто, вести роз’яснювальну роботу. Але в нас маленький ресурс – тому, звісно, відстаємо кроків на десять.

Зараз призначений новий очільник УВС області – начебто толковий вольовий мужик. Він налаштований боротися зі старою системою чи принаймні декларує це. Побачимо по справах його. Як люструватиме маріупольських ментів...

Тиждень.ua. А як тобі в цілому маріупольська міліція?

Як завжди. Метушилися між двома прапорами. Ми з ними, звісно, координуємося - інакше працювати в місті неможливо. Але здебільшого реалії такі: щодня на КПП до нас приходять люди зі своїми проблемами.

Тиждень.ua. Тобто, вони не звертаються до міліції?

Звертаються. А у міліції кажуть: «Йдіть до «Азова». І  ми завжди намагалися затикати всі діри – але не можемо одночасно сидіти на десяти стільцях.

Тиждень.ua. Що скажеш про генерала сектору М?

Як нещодавно сказав очільник УВС: «Комендант залишиться, а генерали змінюються». Генерали як завжди ділять трон, ділять царство. Так і новий – не знаю, чий він ставленик, але також займається більше переділом власності, ніж командуванням.

…Дуже потрібно, щоб скоріше відбувся процес певного об’єднання МВС зі збройними силами – хоча б у сфері постачання, складів. «Ми вам не дамо те, ми вам не дамо це», - такі сьогоднішні реалії. Аби передати щось один одному, потрібно зробити 120 паперів – навіть в умовах війни щоб отримати боєприпаси. Простіше їх відбити у сепаратистів.

Тиждень.ua. Що буде далі?

Є декілька варіантів. Один з них – заморожений конфлікт. Інший – божевілля. Вони підтримують сепаратистів і буде вторгнення. Це штовхне нас на поріг Третьої світової, але це теж можливо.

Поки – роби, що маєш і будь, що буде…

Ми готові до всього. Я бачу людей, які жертвують усім просто заради ідеї. Заради інших. Раніше я повністю розчарувався у нашій ментальності – через це і переїхав жити до іншої країни. Але зараз я бачу народження нації. Бачу повернення старих традицій та цінностей, які мені завжди були близькі, які оспівувалися у класичній літературі. І це дасть коріння. Це ми побачимо у наступному поколінні дітей – в них будуть не братки з «Бригади» перед носом. Вони не мріятимуть стати сашками білими. Вони мріятимуть стати комбатами батальонів.

Антитеррористическая операция на востоке Украины

Музей миротворчества он-лайн