Полтавець, боєць батальйону «Айдар» Костя Некрасов розповів про життя наших хлопців, які наразі захищають цілісність держави на сході. Служить він у місті Щастя.

Спимо хоч і на підлозі, але у теплі

«Ранок у мене починається з чашечки розчинної кави (отак мені поталанило). Загалом, ми спимо хоч і на підлозі у підвалі та все ж у приміщенні і у нас тепло. А, наприклад, хлопці з 92 бригади живуть в окопах (там є кілька хлопців з Кременчука, Лубен, Комсомольська)», – розповів боєць.

Щоранку у них шикування. Потім – ранковий комплекс фізичних вправ, навчання чи тренування, з виїздом на полігон.

Стріляли на відмінно

«Вчора був виїзд на полігон і відпрацювання стрільб з станкового протитанкового гранатомету (зараз я навідник ). Стріляли на відмінно, хоч якість боєприпасів подекуди дуже сумнівна, навіть за умов гарного зберігання, трапляються «сюрпризи». Але вцілому ми якісно тренуємось і достатньо впевнено себе почуваємо, ким би нас не лякали», – жартує Костя.

Після тренувань у хлопців обід, а іноді вже й вечеря, бо усе залежить від обставин і оперативної ситуації. Їжу їм готують місцеві волонтери раз на день борщ або суп і обов’язково якась друга страва. Вечеря і сніданок – сухий пайок, переважно консерви.

Зброя – то твоє життя

Також особливо відповідально хлопці ставляться до зброї. Її чистка іноді займає кілька годин.

«Хлопці кажуть: «Зброя – то твоє життя», бо від того наскільки ти дбаєш про свою зброю і того наскільки добре ти її знаєш залежить твоє життя і життя товаришів», – зауважив боєць.

За його словами, обстріли у них бувають іноді по кілька разів на добу, переважно вночі.

Ночі особливо ясні

«Тут дуже красиві ночі. В околицях, на жаль, проблеми з освітленням і тому ночі особливо ясні. Світанки теж не менш захоплююче видовище, особливо коли лягає туман від річки й до пагорбів, огортаючи ліс. Це прекрасно, і подумки переносишся додому», – говорить Костя.  Також домашнього затишку бійцям додає котик, який прижився у такій дружній компанії.  

Повстанські пісні під гітару

Бойовий дух наші солдати піднімають повстанськими піснями під гітару «Батько отаман», «Чи не той то Хміль», «Ой у лузі червона калина», «Хорунжий». Також один з бійців «Айдар» пише власну пісню про батальйон.

«Бойовий дух у хлопців на високому рівні, але чекати довго, то губити здобуте, та й хлопці починають займатися не тим чим потрібно, байдикувати. Це до добра не доведе», – зауважив боєць.

Найбільше «Айдару» не вистачає якісних, захищених, засобів зв’язку. Для успішної протидії ворогу не вистачає високоточної зброї. Також бракує якісної розвідки, зокрема безпілотних літальних апаратів.

За словами солдата, зараз болючим залишається питання взаємодії між підрозділами, особливо на рівні між бригадами і батальйонами.