Украинские миротворцы в Демократической Респубике Конго
Наш хліб і в Африці найсмачніший
Березень 3, 2014
Кожен український військовослужбовець, який виконує завдання Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго, щоденно отримує 4500 кілокалорій.
Дана норма прописана у Стандартних операційних процедурах (СОП) Місії і обов’язкова при організації харчування всіх військовослужбовців у ДРК. Дотримуючись цих вимог, кухарі кожного контингенту готують власні страви за традиційними національними рецептами. Наприклад, єгипетські та індійські військові при різноманітті вибору частіше надають перевагу рису, м’ясу та овочам. У типовому ж меню українських військовослужбовців 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у ДРК в середньому закладається близько 450 грамів м’яса, 150 грамів риби, 80 грамів сиру, 100 грамів вершкового масла, 300 мілілітрів молока, фрукти, салати зі свіжих овочів тощо.
— Щотижня ми робимо замовлення продуктів у логістичній секції штабу Місії, — розповідає начальник продовольчої та речової служби 18 овз капітан Віктор Васютенко. Основна відмінність — це розрахунок норм не в грамах, а у кілокалоріях. Тобто на тиждень наш військовий має отримати 31500 кілокалорій. За рахунок цього збільшується і вагома маса їжі.
Ми беремо спеціальну таблицю з переліком продуктів і калорійністю та робимо замовлення. Одразу відзначу, що перелік пропонованих нам продуктів дуже великий — понад 400 найменувань. Фактично там є все необхідне для приготування будь-яких страв української національної кухні. Вибір сортів і видів, як м’яса чи риби, так і овочів, великий. Наприклад, лише картоплі пропонують три види, до 10 сортів риби (у тому числі, й морська), багато спецій та різноманітних соусів, джеми, морозиво, йогурти та інше. Особливо полюбляють наші військові різноманітні сири. Тут їх до 20 видів: від простої «Гауди» та «Фети» до елітних італійських і швейцарських. Цікаво, що при такому величезному асортименті досить обмежений вибір круп (каш), а гречки, взагалі, немає. І все ж, незважаючи на асортимент, ми намагаємось замовляти продукти для приготування традиційних страв національної кухні.
Враховуючи ранні польоти екіпажів, підготовку техніки інженерно-авіаційним складом, робота кухарів загону починається близько п’ятої ранку і закінчується після дев’ятої вечора прибиранням їдальні. Готуються переважно типові українські страви: картопля, рис з м’ясом, рибою або котлетами, відбивні, плов, борщ, юшка, салати зі свіжої капусти, огірків, помідорів. Окреме меню — на свята. Тут на поварів лягає подвійне навантаження — забезпечити безперебійність харчування льотних змін, чергових служб і одночасно створити у таборі святкову атмосферу. На Різдво, Новий рік, Водохреща у їдальні загону українці куштували голубці, традиційні салати, печене м’ясо та домашню ковбасу. Сьогодні у найбільшому по кількості особового складу базовому таборі «Гома», де проживає близько 160 чоловік, працює п’ять поварів, двоє — у таборі «Бунія» (70 чоловік), один — у таборі «Букаву» (майже 20 чоловік).
Самостійно печуть у загоні й хліб. Хлібопіч дозволяє за добу випекти до 100 буханців.
— У нас є власний рецепт приготування. В тісто ми додаємо сичужний сир та оливкову олію, які прискорюють процес бродіння тіста, що дозволяє зменшити час випікання та покращує смакові якості. Хліб виходить м’який та запашний і завжди нам нагадує про рідний дім, — відзначає начальник рухомої хлібопекарні загону старший прапорщик Григорій Гісін.
У ДР Конго 18 окремий вертолітний загін — лише з 2012 року. За цей час було проведено три ротації, проте, з кожним днем українці удосконалюють власну інфраструктуру, створюють комфортні умови для життя, відпочинку, харчування. Нещодавно вантажним бортом у табір доставили електроплити, сучасну лінію роздачі їжі з підігрівом, посудомийну машину, провели ремонт їдальні, встановили плазмовий телевізор.
Виконуючи завдання Місії ООН, дотримуючись її положень і норм, наші військові в усіх проявах підкреслюють свою національну ідентичність. Тож нерідко саме в українському таборі, за українським столом збирається чимало гостей: колеги по службі, місцеві, високопосадовці — аби обговорити нагальні питання та відзначити нашу гостинність.
Кожен український військовослужбовець, який виконує завдання Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго, щоденно отримує 4500 кілокалорій.
Дана норма прописана у Стандартних операційних процедурах (СОП) Місії і обов’язкова при організації харчування всіх військовослужбовців у ДРК. Дотримуючись цих вимог, кухарі кожного контингенту готують власні страви за традиційними національними рецептами. Наприклад, єгипетські та індійські військові при різноманітті вибору частіше надають перевагу рису, м’ясу та овочам. У типовому ж меню українських військовослужбовців 18 окремого вертолітного загону Місії ООН у ДРК в середньому закладається близько 450 грамів м’яса, 150 грамів риби, 80 грамів сиру, 100 грамів вершкового масла, 300 мілілітрів молока, фрукти, салати зі свіжих овочів тощо.
— Щотижня ми робимо замовлення продуктів у логістичній секції штабу Місії, — розповідає начальник продовольчої та речової служби 18 овз капітан Віктор Васютенко. Основна відмінність — це розрахунок норм не в грамах, а у кілокалоріях. Тобто на тиждень наш військовий має отримати 31500 кілокалорій. За рахунок цього збільшується і вагома маса їжі.
Ми беремо спеціальну таблицю з переліком продуктів і калорійністю та робимо замовлення. Одразу відзначу, що перелік пропонованих нам продуктів дуже великий — понад 400 найменувань. Фактично там є все необхідне для приготування будь-яких страв української національної кухні. Вибір сортів і видів, як м’яса чи риби, так і овочів, великий. Наприклад, лише картоплі пропонують три види, до 10 сортів риби (у тому числі, й морська), багато спецій та різноманітних соусів, джеми, морозиво, йогурти та інше. Особливо полюбляють наші військові різноманітні сири. Тут їх до 20 видів: від простої «Гауди» та «Фети» до елітних італійських і швейцарських. Цікаво, що при такому величезному асортименті досить обмежений вибір круп (каш), а гречки, взагалі, немає. І все ж, незважаючи на асортимент, ми намагаємось замовляти продукти для приготування традиційних страв національної кухні.
Враховуючи ранні польоти екіпажів, підготовку техніки інженерно-авіаційним складом, робота кухарів загону починається близько п’ятої ранку і закінчується після дев’ятої вечора прибиранням їдальні. Готуються переважно типові українські страви: картопля, рис з м’ясом, рибою або котлетами, відбивні, плов, борщ, юшка, салати зі свіжої капусти, огірків, помідорів. Окреме меню — на свята. Тут на поварів лягає подвійне навантаження — забезпечити безперебійність харчування льотних змін, чергових служб і одночасно створити у таборі святкову атмосферу. На Різдво, Новий рік, Водохреща у їдальні загону українці куштували голубці, традиційні салати, печене м’ясо та домашню ковбасу. Сьогодні у найбільшому по кількості особового складу базовому таборі «Гома», де проживає близько 160 чоловік, працює п’ять поварів, двоє — у таборі «Бунія» (70 чоловік), один — у таборі «Букаву» (майже 20 чоловік).
Самостійно печуть у загоні й хліб. Хлібопіч дозволяє за добу випекти до 100 буханців.
— У нас є власний рецепт приготування. В тісто ми додаємо сичужний сир та оливкову олію, які прискорюють процес бродіння тіста, що дозволяє зменшити час випікання та покращує смакові якості. Хліб виходить м’який та запашний і завжди нам нагадує про рідний дім, — відзначає начальник рухомої хлібопекарні загону старший прапорщик Григорій Гісін.
У ДР Конго 18 окремий вертолітний загін — лише з 2012 року. За цей час було проведено три ротації, проте, з кожним днем українці удосконалюють власну інфраструктуру, створюють комфортні умови для життя, відпочинку, харчування. Нещодавно вантажним бортом у табір доставили електроплити, сучасну лінію роздачі їжі з підігрівом, посудомийну машину, провели ремонт їдальні, встановили плазмовий телевізор.
Виконуючи завдання Місії ООН, дотримуючись її положень і норм, наші військові в усіх проявах підкреслюють свою національну ідентичність. Тож нерідко саме в українському таборі, за українським столом збирається чимало гостей: колеги по службі, місцеві, високопосадовці — аби обговорити нагальні питання та відзначити нашу гостинність.
Анатолій СТЕЛЬМАХ,
ДР Конго