25 листопада 2014

Геморагічна лихоманка Ебола — вірусне інфекційне захворювання, основний резервуар якого знаходиться в країнах Африки. Інкубаційний період складає від двох до 21 дня. Летальність — від 50 до 90 відсотків. Лихоманка Ебола поширюється через контакт з кров’ю або виділеннями інфікованої людини.

Жертвами лихоманки Ебола стали близько п’яти тисяч людей. Більшість смертельних випадків припадає на Ліберію, Сьєра-Леоне і Гвінею, випадки також зафіксовані в Нігерії, Сенегалі, Mалі, Іспанії, США.

Експерти ВООЗ вважають, що реальна кількість жертв епідемії набагато більша і навряд чи піддається обчисленню. Адже багатьох африканців, що заразилися, рідні приховують від лікарів, залишають помирати вдома, а трупи ховають, спалюють. В гвінейському місті Масента натовп і зовсім розгромив дослідний центр руху «Лікарі без кордонів», вважаючи, що саме білі доктори винні в розповсюдженні вірусу Ебола. Устаткування повністю знищено, європейських докторів врятувала поліція, відкривши стрілянину в повітря. Волонтерська місія заради власної безпеки змушена була покинути регіон.

Перевірених ліків чи вакцин проти Еболи наразі немає. В той же час медсестра Ненсі Райтбол та лікар Кевін Брентлі, які захворіли у Ліберії, повністю одужали. На спеціальному літаку їх доправили до США, медики пройшли курс інтенсивного лікування експериментальним препаратом ZMapp.

В 2014 році українські миротворці в Африці опинилися в країнах ризику. До вашої уваги інтерв’ю з представником медичної служби 18 окремого вертолітного загону місії ООН зі стабілізації в ДР Конго підполковником медичної служби Вячеславом Ковалем:

— Розкажіть будь-ласка, яка ситуація з Еболою у регіоні, де знаходиться табір українців і там, де вони виконують завдання?

— У місцях базування 18 окремого вертолітного загону Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго (МООНСДРК) та в місцях виконання поставлених завдань, випадків захворювання на вірус Еболи не зафіксовано. А саме — на сході країни, в провінції Північне Ківу, м. Гома та в провінції Орієнтале, м. Бунія. Саме в цих провінціях українські миротворці виконують поставлені завдання.

В той же час випадки захворювання на вірус Ебола зафіксовані за 1200 км від місця розташування українського миротворчого контингенту на північному заході ДР Конго в провінції Екватор (для порівняння, як відстань від Луганська до Ужгорода — Авт.).

— Чи є загиблі серед місцевих жителів та яка їх кількість?

— Вперше в світі вірус виявили в 1976 в ДР Конго. З того часу вірус в цій країні забрав біля 800 життів. Слід відмітити, що штам місцевої Еболи відрізняється і не пов’язаний з епідемією, яка охопила західну частину Африки.

В 2014 році в ДР Конго спалахнула вже сьома епідемія вірусу Ебола. Перший випадок підтверджений 24 серпня. Загалом підтверджено біля 70 випадків захворювання на вірус Ебола. 49 чоловік померло, в тому числі 8 лікарів. Під наглядом залишаються близько 290 контактерів.

1 вересня 2014 року Міністерство охорони здоров’я ДР Конго заявило, що має близько 45 днів, щоб перервати ланцюжок передачі смертельного вірусу. І, за міжнародною допомогою, це в цілому, вдалося.

Вчасно були вжиті адекватні заходи — в важкодоступних регіонах було розгорнуто медичні пункти, відбулася санітарно-просвітницька робота з місцевим населенням (наочні матеріали, листівки тощо).

Розповсюдження вірусу в ДРК було локалізовано в межах північного заходу країни, в районі Локолія і Боенде (провінція Екватор). Це регіони з високою гідрографією, з великими ріками — Ломела, Салонга і Тшуапа, забрудненими інтенсивною промисловою діяльністю.

Першопричинами захворювання вважається вживання в їжу м’яса мавп та летючих мишей, які є переносниками вірусу, низький рівень особистої та колективної гігієни. Крім того, що характерно, за місцевими звичаями, родичі померлих відверто нехтують правилами гігієни при тактильному контакті з померлими.

В рамках боротьби з вірусом Ебола між урядом ДР Конго та міжнародними організаціями (ЮНІСЕФ, ООН, МООНСДРК, USAID, MSF та десятками інших) продовжується тісна співпраця в сфері медицини, логістики та телекомунікацій. Надаються вертольоти та літаки для транспортування обладнання і гуманітарної допомоги. В небезпечному районі розгортається польовий персонал, будується житловий табір, забезпечуються інші необхідні транспортні, телекомунікаційні, медичні можливості, в тому числі і ротація кадрів тощо. В аеропорту Мбандака, столиці провінції Екватора, безперервно літаками та вертольотами Організації Об’єднаних Націй в заражені райони переправляється допомога ООН. В цілому ООН виділило 1.5 млн. дол. на боротьбу з Еболою лише в ДР Конго.

— Які заходи введено командуванням контингенту щодо запобігання захворювань Еболою?

— Щоб уберегтись від зараження, необхідно сувора дотримуватися всіх заходів безпеки, особистої та колективної гігієни, а також ізолювати хворих, щоб не захворіти самому та запобігти поширенню захворювання у великих масштабах.

Український контингент МООНСДРК виконує ряд рекомендацій, розроблених медичним департаментом місії та Департаментом охорони здоров’я МО України. А саме:

перед вживанням їжі обов’язково проводиться гігієнічна обробка рук антисептичними засобами;

проводиться санітарно-просвітницька робота, що включає усвідомлення шляхів розповсюдження та ознак перебігу хвороби, володіння методами профілактики захворювання, щоденний ретельний огляд особового складу з підвищеною температурою тіла, лекційні зняття на тему «Лихоманка Ебола»;

щотижня медики загону приймають участь в практичних та теоретичних конференціях на базі індійського госпіталю ІІІ рівня. Зокрема, підполковник медичної служби В’ячеслав Коваль та капітан медичної служби Роман Скоропад взяли участь у конференції, присвяченій невідкладним заходам при виявленні хворого з підозрою на лихоманку Ебола серед миротворчого контингенту.

Для володіння ситуацією та заходами, що вживаються в місцях поширення епідемії, медична служба 18 овз підтримує живий контакт з медичною службою миротворчого контингенту в Ліберії. Для вчасного реагування на виклики щоденний контакт підтримується і з начальником медичної служби армійської авіації командування Сухопутних військ ЗС України.

На сьогоднішній час санітарно-епідеміологічний стан в загоні задовільний. Жодних підозр на захворювання лихоманкою Еболи чи на інші «екзотичні» хвороби не має. Наприклад, в ДР Конго поширені холера та СНІД. Нещодавно у провінції Південне Ківу в регіоні Рузізі, поблизу озера Танганьїка було госпіталізовано біля 100 хворих на холеру.

— Чи введені спецзаходи, спецвимоги щодо контактування з місцевим населенням?

— Навіть після випадкового рукостискання вірус може потрапити в організм здорової людини через мікротравми шкіри, а також у слизові носу, роту чи очей. Тому під час спалаху лихоманки Ебола в ДР Конго командиром загону було введено обмеження на контактування з місцевим населенням. І хоча на даний час ситуація стабільна, тим не менш, при виїзді із базового табору в місію, на аеродром чи в місто особовий склад 18 овз суворо дотримується заходів профілактики та гігієни.

Головний запобіжний захід — суворе виконання санітарно-просвітницьких вимог, а саме миття рук з милом, використання антисептичних засобів, ретельне миття фруктів та овочів, не вживання завідомо недоброякісної їжі, уникання тактильного контакту.

— Чи беруть участь наші медики або миротворці у заходах влади Конго щодо боротьби з Еболою?

— Вертольоти та літаки місії ООН в провінції Екватор задіяні для надання необхідної допомоги, а саме транспортування вертольотами медичного персоналу, постраждалих, розгортання необхідної логістичної інфраструктури, надання медичної допомоги тощо. За даними Міжнародної добровольчої організації «Медики без кордонів» лікування Еболи в провінції Екватор наразі проходить в надзвичайно важких умовах.

Тим не менше, у зв’язку з успішною локалізацією захворювання на північному заході країни, український контингент, який виконує завдання з нейтралізації діяльності незаконних збройних формувань на сході, в жодних заходах по ліквідації захворювання Ебола в ДР Конго не задіяний.

— Дякую за бесіду.

P.S. На сьогоднішній день за даними ВООЗ ДР Конго може вважатися вільною від епідемії.