Напад на залізничну станцію

До складу залізничної станції можуть входити будівля станції, шляховий парк (стрілки, хрестовини, поворотне коло), опори контактної електромережі з олійними ізоляторами, лінії телефонно-телеграфного зв'язку (схема 45).

Схема 45. Устаткування залізничної станції:

1 - будівля станції; 2 - лінія телефонного зв'язку; 3 - диспетчерська; 4 - перекладні стрілки; 5 - головна опора контактної мережі з масляним ізолятором; 6 – семафори.

Під час нападу на станцію необхідно підірвати стрілки (хрестовини), знищити опори електромережі, перерізати лінії зв'язку та сигнальні пристрої, вилучити форму у залізничників, станційну касу, проїзні квитки та запаси зброї, боєприпасів та продовольства зі складських приміщень.

Особливістю тактики дій партизанських загонів та підрозділів на залізницях є регулярне порушення руху поїздів за рахунок організації дрібних диверсій.

Щоденне порушення графіку руху поїздів більш ефективно, ніж організація однієї катастрофи протягом місяця.

Підрив рейок може зупинити рух на залізниці на 6-8 годин, а катастрофа поїзду - на 12-13 годин.
Противник для зниження ефективності дій партизан на залізниці може вжити заходи, які в будь-якому випадку будуть мати негативний вплив на можливості з перекидання військ та вантажів залізничним транспортом. Він може знизити швидкість руху поїздів, формувати змішані склади (пасажирські і вантажні вагони), пускати попереду потягу платформи з піском або посилювати охорону залізниці, для чого йому через кожні 100 м буде потрібно виставляти вартового.
Для нападу на поїзд призначаються: район нападу, пункти зустрічі та зв'язку, запасний район, основне і запасне місце підриву залізничного полотна (схема 46).

Схема 46. План нападу на потяг

Район нападу може включати основне місце підриву та тимчасову очікувальну позицію партизанського підрозділу. На тимчасовій очікувальній позиції обладнуються вогневі позиції (снайперів, кулеметників і мінометних розрахунків), позиції для бойової (ударної) групи і транспортного відділення.

Запасне місце підриву призначається, як правило, на відстані декількох кілометрів від основного, туди може направлятися п'ять - сім підривників.

Пункт зустрічі призначається в декількох кілометрах від району нападу та доводитися до всього особового складу. Вихід на пункт зустрічі здійснюється партизанами в складі груп або самостійно. З пункту зустрічі партизанський загін (підрозділ) у повному складі повертається на базу.

Пункт зв'язку призначається в декількох кілометрах від пункту зустрічі та доводиться до всього особового складу. Він призначається для груп або партизан, які в залежності від обставин не змогли в призначений час прибути на пункт зустрічі. На пункті зв'язку в умовному місці закладається інструкція про порядок подальших дій особового складу.
Запасний район вибирається на відстані 8- 10 км від району нападу, він призначений для укриття груп (партизан) в разі їх переслідування противником. На сильнопересіченій місцевості запасний район може призначатися ближче.