Спочатку повідомлялось, що тіло загиблого бійця 95-ї аеромобільної бригади Віталія Шевченка привезуть близько 17:00, однак через те, що транспорт у дорозі затримався, зустріч відтермінувалася майже на чотири години.

Близько 20:30 біля знаку «Бровари» почав збиратися люд, а вже за півгодини героя зустрічала понад сотня небайдужих – місцеві волонтери, активісти, родичі, знайомі та бойові побратими. Був серед гурту людей і рідний брат Віталія зі своєю родиною.

Згодом до місця зустрічі прибули бійці 5-го загону оборони міста Бровари, які якраз були на тренуванні неподалік. Люди у військовій формі зі зброєю у руках вишикувалися в один ряд, немов сформувавши у такий спосіб почесний караул. Прикметно, що серед них були як чоловіки, так і кілька жінок.

Коли автомобіль з написом «Вантаж «200» у супроводі кількох машин волонтерів під’їхав і зупинився, всі без виключення присутні стали на коліно, віддаючи у такий спосіб глибоку шану загиблому герою.

Зустріли Віталія Шевченка квітами та вигуками «Герої не вмирають!» Першою до свого коханого чоловіка кинулась його дружина… Присутні ледве стримували сльози.

Через кілька хвилин автомобіль з відкритими дверима повільно рушив, і за ним колоною пішли всі присутні. Перехожі, які побачили це дійство, також долучились до ходи.

Водії автівок та маршруток на обох смугах не просто зупинялись, а й виходили та стоячи проводжали героя, доки машина не проїхала. Долучилось до колони і кілька велосипедистів, що їхали зі столиці до Броварів.

Вже традиційно колона з державними прапорами пройшла одну автобусну зупинку і далі бус із тілом Віталія поїхав до Рудні.

Наступного дня, 6 червня, о 13.00 у Рудні, де залишилися дружина та дві доньки, героя Броварщини поховали на місцевому кладовищі.