– 7 жовтня здала тест на ДНК. Через шість днів мене викликали на впізнання в Дніпропетровськ, — розповідає 49-річна Олена Болтушенко. Її сина 30-річного Андрія, рядового 25-ї бригади, від 1 серпня вважали зниклим безвісти. Його тіло знайшли волонтери громадської організації "Союз "Народна пам'ять".

30 липня Андрій Болтушенко разом із 21 військовим супроводжував біля райцентру Шахтарськ на Донеччині колону з пораненими. Терористи їх обстріляли. Всі загинули. Військових поховали у братській могилі місцеві. Андрій — єдиний, у кого в кишені лежав військовий квиток, мобільний телефон і малюнок доньки 4-річної Богдани.

З матір'ю військового, його дружиною 27-річною Ганною Болтушенко, рідними сестрами 32-річною Світланою Коцюбою і 26-річною Наталією Мі­щенко зустрічаємося в кафе в центрі Новомосковська на Дніпропетровщині. Усі жінки з чорними пов'язками на голові. Дружина дуже худа, з потемнілим обличчям, труситься від холоду.

— Андрій працював охоронцем у службі безпеки фірми "Сет" у Дніпропетровську. Паралельно займався будівництвом і ремонтами, організував свою бригаду, — розповідає дружина. — 22 березня подзвонив: завтра на вісім ранку з речами у воєнкомат. Записався добровольцем.

У липні на п'ять днів приходив у відпустку.

— Перестрибнув через забор. У нього метр вісімдесят зріст. А я почула й думаю: ну, щас я дам комусь, — говорить мати. — Я з ним ще за півчаса до цього поговорила по телефону. Каже: "Ні, мам, не получається, не приїду". Вмовляла його більше не їхати. А він так на мене глянув, засміявся й говорить: "А ще що ти мені скажеш?". І всьо, тема була закрита. 30 липня прислав останню есемеску: "Ма, не переживай. У мене все окей".

10 жовтня волонтери привезли тіла загиблих солдатів у Дніпропетровськ.

— Нас викликали, бо знайшли його документи. Впізнати по обличчю було неможливо, тіло два з половиною місяці лежало в землі. Хоча там були його кросовки, перчатки. Я сказала, що це — не він. Зуби не його, — схлипує матір. — Аня колись його сфотографувала, коли він усміхнувся і виставив зуби. Ми з тим фото поїхали знову в морг. І так опізнали. Ще по татуюванню. У нього на лівому плечі був оскал вовка. Навколо візерунки синього, зеленого і червоного кольорів. Татуювання було погано видно. Нам казали, що то сліди від складок одягу. Я попросила, щоб шкіру протерли. Лікар начав терти і стало видно оскал, зуби і червоний рот.

17 жовтня загиблого поховали в селі Піщане Покровського району Дніпропетровської області.

— Я все рівно чекаю результатів експертизи ДНК. Будуть готові у середині листопада, — додає Олена Володимирівна. — Мені син сниться й каже: "Ви до Нового року не ставте за мене свічки". Панахиду відправили, а свічок не ставимо.

— Я завжди вірила, що він повернеться. І зараз чекаю. Доньці сказала, що папу Боженька забрав. Що тепер він на хмаринці, — плаче дружина Ганна. — Дитина поплакала, тоді сиділа і хвилин 20 не балакала. Як спати лягала, узяла його портрет і так сильно обійняла, що аж скло прогнулося. А вранці йшли в садок. Каже мені: "Я, навєрно, візьму палку і попроколюю всі хмаринки, щоб папа впав до нас на землю".

— Син Ростік — у другому класі. Після похорону відмовився в школі вчити російську мову, — розповідає Наталія, сестра покійного. — Сказав: "Мій Андрєй на війні з росіянами помер. Я не буду цей язик учити і навіть книжку в руки не візьму".

Процедура безкоштовна й безболісна — мазок з рота

— Щоб здати зразки ДНК, треба звернутися до міськ- чи райвідділу міліції за місцем проживання із заявою про зникнення родича в зоні АТО. Її занесуть до єдиного реєстру досудових розслідувань. Потім треба приїхати до слідчого управління обласної міліції, — розповідає підполковник Оксана Власенко з чернігівського експертно-криміналістичного центру при обласній міліції.

— Дорослим при собі треба мати паспорт, дітям — свідоцтво про народження. В облуправлінні міліції прийме слідчий. Винесе дві постанови: "Про відбір зразків" і "Про призначення молекулярно-генетичної експертизи". Із цими постановами і в супроводі слідчого йдуть до Центру для відбору зразків ДНК. Процедура безкоштовна й безболісна — мазок з рота. За годину до неї не можна їсти, палити, жувати жуйку, пити щось окрім води. Також не можна зранку чистити зуби, використовувати ополіскувач.

Найкраще для дослідження підходить генетичний матеріал матері або дитини зник­лої особи.

— Стосовно батька є упередження. Бо він може й не бути біологічним. Якщо батьків і дітей немає, підійдуть кровні брати чи сестри.

Відібрані зразки відправляють у Київ. Їх внесуть до єдиної бази МВС. Будуть порівнювати з відібраними перед похованням зразками ДНК невпізнаних трупів. База постійно поповнюється.

Валентина ОСТЕРСЬКА