Дорога додому із небуття для пілотів Дмитра Майбороди і Дмитра Шкарбуна зайняла безкінечні 77 днів… Адже їхній вантажний літак збили над Луганщиною ще 14 липня, коли екіпаж із нашої Гавришівки намагався доставити продукти оточеним на російському кордоні десантникам.

По гарячих слідах місцеві активісти врятували 5 членів екіпажу Майбороди, а житомирський прапорщик тоді потрапив у полон до сепаратистів. Дивом вижили в тому пеклі чи згоріли заживо два наших пілоти, два Дмитри – тоді гадали всі: від найближчих родичів до командирів… Адже свідчень про останні хвилини екіпажу гавришівського Ан-26 практично не було, і два майори вважались зниклими безвісти… Лише в Інтернеті з’явилось коротке відео, де на місці падіння літака із Вінниці гуляє Олег Царьов і розпитує у місцевих селян про братську могилу посеред уламків військового борту…

З тих пір дві матері, дві дружини, батьки і 11-річний син другого пілота Дмитра Шкарбуна жили надією, молились, попри все чекали і сподівались на чудо. Адже мертвими двох пілотів ніхто не бачив, а тому вони для всіх були ЖИВІ!!! Тим більше, що одна вінницька провидиця буцімто бачила у своєму видінні льотчиків живими, але в полоні… Тому спершу батько Дмитра Шкарбуна, що живе у Харкові, був готовий із сестрою Діми Майбороди їхати в окуповану зону викуповувати хлопців… Живими чи мертвими! Але спецслужби порадили не робити цього, бо гарантій безпеки в районі Краснодону ніхто обіцяти не міг. З тих пір йшли різні перемовини, навіть на рівні церкви! Самостійні пошуки надійних людей в місці падіння літака в селі Давидо-Нікольськ в Луганській області… А тим часом з полону сепаратистів за обміном полоненими повернувся десантник із Житомира. Той самий, що трагічного 14-го липня супроводжував вантаж на борту збитого вінницького Ан-26. І лише минулої п’ятниці, 26-го вересня, стало відомо, що тіла двох пілотів, двох майорів всіма правдами і неправдами вимолила та забрала додому мама Дмитра Майбороди — Тетяна Іванівна…

– Ми ніяк не могли їх звідти витягти, бо ви ж розумієте, що військовим вести перемовини там ні з ким, — пояснив командувач ПС генерал-полковник Юрій Байдак. — Тому залишалось чекати перемир’я чи звільнення цієї території нашими військами… Але мамине серце не могло більше чекати, бо з того страшного дня вже пройшло більше двох місяців. Тому мама Діми Майбороди Тетяна Іванівна сама поїхала на те місце, просила, молила, але забрала хлопців… І вже з Харкова нам зателефонувала, що «діти зі мною…» Ми були готові забрати їх з Харкова літаком, але вона сказала, що більше вони не полетять… «Вантаж-200» везли до Вінниці спеціальним транспортом, і тут, в нашому експертному центрі міліції, було проведено безкоштовний аналіз ДНК. Сьогодні всім командуванням проводимо хлопців у останню путь… Чим зможемо, тим підтримаємо їхні родини, батьків, дружин, сина Діми Шкарбуна… Вічна пам’ять Героям!

А в цей час до гарнізонного Будинку офіцерів, де в понеділок, 29-го вересня, відбулось прощання із пілотами, тягнулась людська ріка із букетами троянд і гвоздик. Праворуч від закритої домовини другого пілота, 36-річного майора Шкарбуна, стояли його заплакані батьки, що приїхали із Харкова. Навпроти — труна командира екіпажу, 34-річного майора Дмитра Майбороди і вся в чорному його мати Тетяна Іванівна, в якої вже, здається, не було сліз…

– Діма, Дімочка, синочок, як же я тебе не вберегла? А ти ж все життя мріяв літати… І так згорів заживо за Україну! Синулька рідненький, кровиночко моя, як же ми без тебе… — із останніх сил прощалась із портретом сина.

А секрет «визволення» із полону сепаратистів тіл двох вінницьких пілотів під час прощальної панахиди озвучив отець Владислав Демченко.

– Ми молились за душі Димитрія та Димитрія, адже вони загинули як воїни, за нас, за нашу землю і вважаються праведниками, — сказав він. — А ще через церкву намагались домовитись про передачу тіл наших земляків. Як могли, підтримували Божим словом маму Діми Майбороди, і ця мужня жінка зробила неможливе! Лише сила маминої ЛЮБОВІ, маминого СЕРЦЯ, духу МАТЕРІ-УКРАЇНИ змогли вимолити, випросити на колінах, із сльозами на очах тіла своїх дітей… Її із скорботним вантажем зупиняли не на одному блокпосту і питали: «Що везеш?» «Дітей додому везу, пропустіть заради Бога», — благала вона! Прошу всіх вклонитись до самої землі цій жінці, матері Героя! Не дай Бог комусь пережити таке, викопувати свого сина серед поля і оплакувати його на чужій землі. Вічна пам’ять воїнам… Слава МАМІ…

Поховали двох вінницьких пілотів із усіма воїнськими почестями на Алеї слави Центрального кладовища Вінниці поряд із земляками — героєм Майдану Максимом Шимком, бійцем «Ягуара» Валентином Білошкурським і прикордонником Євгеном Пікусом…

Родини Дмитра Майбороди і Дмитра Шкарбуна мають отримати від держави по 609 тисяч компенсації, квартири і довічні пенсії… Вже відомо, що обох пілотів буде представлено до державних нагород посмертно…

На сьогодні офіційно загиблими в зоні АТО вважаються вже 45 вінничан. Спочивайте із миром! Вічна вам пам’ять…